Тетяна Власова: "Секрет віршів про Майдан - у простоті і щирості"

Поезія волинянки Тетяни Власової про Євромайдан увійшла у збірку «Небесна сотня». Перший вірш нашої землячки про ті події розійшовся інтернетом за лічені години.

Події останніх місяців в Україні надихнули на творчість багатьох українських митців. Справжнім відкриттям в українському поетичному і музичному світі стала наша землячка Тетяна Власова, вірші якої, присвячені Євромайдану та революційним подіям, миттєво розійшлися в інтернеті. А днями вийшла друком антологія майданівських віршів «Небесна сотня», куди і Тетянина поезія потрапила. Колишня лучанка, яка вже давно живе в Києві, пише не тільки вірші, а й пісні – вона вокалістка гурту «АССА», де грає разом зі своїм чоловіком Дмитром. «Слово Волині» поспілкувалося з талановитою землячкою.

- Тетяно, тебе як автора відкрив саме Євромайдан. Чим він став для тебе особисто?

- Майдан для мене, як і для багатьох українців, розпочався вранці 30 листопада. Так сталося, що того дня ми з чоловіком саме були в Луцьку, в гостях у моїх батьків. У Києві ми телевізор не дивимось, а тут мама з самого ранку почала перемикати канали – і головною темою були саме події на Майдані. Наступного дня ми пішли на віче в Луцьку, опісля поїхали до Києва і пізно ввечері вже були на Майдані. Відтоді й почалося. Чим могли – допомагали, але, мабуть, говорити про це – вже зайве. Це потрібно було переживати щодня, щовечора, щоночі.

- Як сталось, що ти почала писати вірші про Майдан?

- У ті місяці емоції, звичайно, переповнювали і в якийсь момент просто перестали в мені поміщатись. Потрібно було кудись їх виплескувати, щоб не збожеволіти. Так і почали з’являтися вірші на тему Майдану. Причому, коли зараз мене запитують, скільки моїх збірок уже вийшло, я трохи гублюсь, бо почала писати, власне, з початком революції. Я все-таки більше з музикою, з піснями пов’язана, а текст для пісні – це зовсім не вірш.

- Вірші писалися швидко чи довго народжувалися?

- У твоєму запитанні якраз і відповідь. Народжуються довго – пишуться швидко. Зазвичай перші рядки віршів до мене чомусь приходять уранці. Я «сова», зранку довго «розкачуюсь», п’ю каву в тиші або під якийсь фільм – і раптом у голові «стріляє» перший рядок. Або два підряд, або й ціла строфа. Далі цілий ранок ходжу сама не своя, в голові, наче будиночок із цегли, будується вірш. Тоді беру папір, ручку і просто записую його. Якщо якесь слово «вибивається» - просто чекаю, коли на думку спаде його правильна заміна. Я за те, щоб кожне слово було на своєму місці.

– Під час Майдану з’явилося дуже багато віршів, твої дуже стрімко стали популярними. Ти думала, що так станеться?

– Ні, абсолютно ні. І коли перший вірш – «Моя мама чує новини і дуже хвилюється…» - розійшовся інтернетом за лічені години, навіть не дні, я була шокована. Просто виклала його на своїй сторінці у facebook, а люди миттєво стали робити перепости, кидати його у групи, присвячені Євромайдану….. А після другого вірша – «Я в такому, бачиш, відрядженні» – піднявся взагалі шалений ажіотаж. Я отримала просто величезну кількість теплих слів від незнайомих людей, намагалася щиро відповісти всім. І коли читала, що люди плачуть від моїх віршів, плакала сама. Знаєш, таке неймовірне відчуття – коли тобі дякують за те, чим ти поділилась, бо не могла тримати це в собі. Коли те, що ти робиш, викликає у людей емоції і щирі сльози. Багато хто писав, що мої вірші колись вивчатимуть у школах, їх перекладали на російську та англійську мову, клали на музику.

- Твої вірші відзначали і відомі люди...

- Почула багато приємних слів, зокрема, від братів Капранових. Особливо приємно було, коли мої вірші вони цитували у своїх інтерв’ю і зачитували в телеефірах. Писали мені, що «навіть не підозрювали про існування такого потужного таланту» (усміхається – Авт.). Схвальні відгуки чула від багатьох інших українських поетів і письменників, від Ірени Карпи і Каші Сальцової, Олексія Мочанова, вірші перепощували на своїх сторінках відомі телеведучі.

- Як думаєш, у чому секрет того, що вірші саме про Майдан стали такими популярними?

- Я прочитала величезну кількість творів, присвячених Майдану і революції, дізналася про багатьох чудових авторів, із багатьма познайомилась. А в чому секрет? Розумієш, на таку тему важко писати без пафосу, а саме він тут і зайвий. Я не намагалась зробити вірші простими, вони вийшли такими, якими мали бути. Але, мабуть, у цій їхній простоті і щирості – найбільший секрет. Кожен може приміряти їх до себе, знайти у цих рядках щось своє. Взагалі мені важко навіть уявити масштаби цього всього. Я бачила, що люди шукають мої вірші в «гуглі» та в мене на сторінці. Але коли сестра – вчителька з Бродів Львівської області – розповіла, що випадково побачила мої вірші роздрукованими у школі, я відчула, що вони живуть уже своїм життям. І від цього мені тепло.

- Нещодавно твої вірші вийшли в антології «Небесна сотня». Розкажи трохи про цю книгу.

- Це просто неймовірна книга, в якій зібрані майданівські вірші 234 авторів із 6 країн. Твори упорядкувала чудова Леся Воронюк, за що їй велике дякую. Леся каже, що цю книгу не можна читати на ніч і без валер’янки, але варто брати до рук кожного разу, коли буде спокуса зробити щось зле чи незаконне. Думаю, краще й не скажеш. Почитайте книгу обов’язково, у ній зібране все, що з нами відбулось. До речі, раніше мої вірші потрапили також до книги «Материнська молитва. Українки – героям Майдану». Там зібрані поезії про Майдан, написані жінками – відомими поетесами та звичайними українками. Дуже зворушлива збірка.

- Під час Майдану ти не лише писала вірші, але й виступала зі своїм гуртом «АССА»…

- Так сталось, що на головну сцену Майдану ми потрапили в ніч перед прийняттям так званих «законів» 16 січня. За кілька днів до того я списалася з Русланою, вона запросила виступити. І саме в цю ніч на Майдані очікувалися сильні провокації чи навіть розгін. Коли їхали туди, мені було трохи моторошно, але на самому Майдані страх, як і завжди, минув. У нас була головна мета – зігріти і підбадьорити людей. Знаєш, було багато розмов про те, що, мовляв, не треба було стільки часу на Майдані «співати-танцювати» і всі виступи на сцені були начебто зайві. Це неправда. Люди постійно, особливо вночі, чекали, що хтось їх підбадьорюватиме, запалюватиме, завдяки цьому горів і бойовий дух – навіть, коли було дуже холодно. Я рада, що «АССА» до цього долучилась. Зараз, переглядаючи відео з концерту, я раз у раз переживаю ті емоції, чую, як багатотисячний натовп скандує «дя-ку-є-мо», як люди співають разом із нами. Ту енергетику, яка панувала над Майданом, неможливо описати. До речі, я скористалась можливістю і привітала зі сцени Майдану з днем народження свою маму. І вона, дивлячись наш концерт в онлайні, почула, як люди на Майдані скандують їй: «Вітаємо!». Там усі були один одному рідні. Були і залишаються.

– Гурт брав участь і в інших революційних мистецьких подіях?

– Ми регулярно виступали на різноманітних революційних марафонах, більшість яких відбувалися в Українському домі. Справжнім хітом там була пісня «Лента за лентою», яку співали всі. До речі, коли я була маленькою, цю пісню співав мені дідусь. Хіба могла я подумати, що, коли виросту, виконуватиму її під час таких подій у країні?

- Давно виступаєш з гуртом?

– Ми з моїм чоловіком Дмитром створили гурт близько року тому (більше про нас можна почитати на нашій сторінці у facebook). Скоро ми святкуватимемо півроку шлюбу, а перший виступ «АССИ» відбувся якраз на нашому весіллі. Я співала у весільній сукні, а Діма грав на гітарі у святковому костюмі нареченого. До речі, наш барабанщик Максим і басистка Крістіна теж нещодавно одружились. Така-от у нас «сімейна» група (усміхається – Авт.). Нещодавно у нас була прем’єра пісні “Бессонница» на вірш Марини Цвєтаєвої, до кінця року збираємось виступити альбом. А ще дуже хочу виступити нарешті в рідному Луцьку. Думаю, найближчим часом це все-таки станеться.

Поезії Тетяни Власової:

***

Моя мама чує новини і дуже хвилюється.
Маму досі чомусь лякає чорний шолом.
Я стою на Майдані, на жовто-блакитній вулиці,
Поряд сивий дідусь потирає очі й чоло.

І нічого, здається, більше не має значення.
Тут і сльози, і усмішки, лід і гарячий чай.
Я стою на Майдані – і це моє спецпризначення,
Бо майбутнє сьогодні і тут – на моїх плечах.

Щоб не було ударів кийком, кулаком, пір’їною,
Щоб ніхто не мовчав, не ховався і не тікав,
Я живу на Майдані, який тепер став країною,
Що її так боїться неввічливий Ялинкар.

«Можеш мною пишатись, я знаю – тут кожен вистоїть,
На Майдані – всі справжні, і сила тепер у них».
Я стою, посміхаюсь і чую від мами у відповідь:
«Одягайся тепліше, на ніч обіцяють сніг»

***

Я в такому, бачиш, відрядженні,
Звідки люди приходять незрячими.
Де ведуться якісь перемовини,
Найміцніші коктейлі замовлені.

Тут, забувши про маму з татом,
Називаються гордим птахом,
Полонених ганяють голими,
А для захисту цілять в голови.

Тут калічать і зносять повністю,
Відзначаючи День Соборності,
Викрадають, збивають з ніг,
Поливають водою в сніг.
Тут повітря – із газу вата.
Тут уже почали вбивати

Але, знаєш, тут кожен сяє:
«Переможемо. Обіцяєм».
І з здобутком, безмежно цінним,
Я приїду додому цілим.

***

Мама відправила сина,
Просила
Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили:
«Мамо, не плачте».

Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому –
Я на Грушевського».

Вулиця стала дуже болючою –
Що говорити?
Син повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий.

Сонце сховалось – негода.
Чи буде
Праведний суд?
Там, де учора проходив, сьогодні
Друзі несуть.

Мама заплакана, хрестить повсталих
Мовчки, без слів.
Сина не стало,
В неї віднині – мільйони синів.

***

Зачинившись на сто замків
Від народу – чи від тюрми? –
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають – і ще помруть
В найкрасивішому із міст?
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас – і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні – вогненний шов.
Дзвони дзвонять – щоб ти почув.
Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.