Жінка-УКРАЇНКА

Червоні маки знову на весні,
Буяють цвітом на моїй землі…
Чомусь, як і в далекі дні –
В них багряніє кров синів…

Невже судилось нашій Україні
Навіки вбратись в маків цвіт?
Бо виявився «брат» вампіром
Що їй бажає вкоротити вік...

Невже це маки наробили лиха,
Що розстелились в килими?
Та ні, - це «чобіт» окупанта
Не вгамувався ще з зими…

Не серед поля болем й жаром, 
Не цвітом маків води пролились –
Це ворог біситься новим пожаром
Й захланні очі кров’ю налились…

Як у війну буремну для солдатів,
Чомусь настала доленька важка,
Бо знову тратить сина мати…
Що ворог нищить з-під тішка.

Червоні маки нагадали знову
Дідівську долю,кров що пролили
За Україну за її славу й волю,
Гинули в тюрмах, хоч війну пройшли.

Хтось нині ревно славить травень
В День Перемоги він вітає всіх,
Тільки для мене це, мабуть, не свято –
Не на фронтах фашистських дід поліг.

Ще в 50-тім у совєтських тюрмах
Садисти сталінські в тутрури затягли
Тих молодих «дідусів» з України,
Що не в полях, по серед маків полягли…

Та їхня кров, пролита там степами,
Кров українська, наче маків цвіт,
В землі й сусідській багряніє –
Нагадує про смерть на цілий світ.

Я нині хочу щоб не було крові
Щоб тільки маки знов багряно розцвіли,
Бог вберігав щоб нашу Україну,
А Небеса щоб волю й славу їй дали!

Іванна Осос