Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Леся Мудрак: Не руками, а рунами...
***
Небо випило чарку.
До ста рахували вільними…
Доста того караваю
кістками весільними
напханого
по самі дивині…
Диви, – ні?!
Ножі – пере-
чуб лені.
Причумлені вересаї
напхали роти-нутрощі.
– Ну, трощи,
(ДОКИ СИЛИ!)
кістки
моїх споминів.
Помиями
до ями
піділлєш у мій побут
масла у прах,
а мо’, мила,
щоб вимила шию вдосвіта:
допоки з травою п’ ю,
ніби п’яниця боса…
До світу – навспак, навскіс…
Землею – до верху.
…а ті ножі, но-жі – верхи…
***
Шшшшшшшшшшшшшш...
Небо, взяте на позиТив...
ЗашнуроваНі вітряки.
Вібер. Вітек. І трек-руки...
Крук...
І – біцепси-як гудки...
Перепалений час і тік...
Віп-салон від клієнта втік...
Я не відаю:
де-еро?
А де Ти –
нульове зеро?
Коробчаний мій недосказ...
Недо...недо...
І небо – газ..
Сірником не проткнеш вогонь...
А вагу-на вазі...
Де Голль...
Гольф – безм’ячий.
Без сім’я – Мольфар
спокусив мене на фанфаррррррррр....
І тепер-я гойдаю лід...
І тепер – я гойдаю лід...
Хай нариє
ще часу
кріт...
І – коли я вже – у екстаааа...
Екстра ера і-
глу-хо-Тааа...
Ти візьмешшш мене на живіт –
Ти візьмешшш мене на живіт –
Світ... світ? Свііііт!!!
Ерос і Танатос
Цілуємось...
Розумію-
цілунок – важкезний, як смерть...
Сморід вулиць... і вилиць...
Просто сніг, раптом, – виливсь,
а... чи – вливсь...
Спайки дотиків,
хрускіт кімнати...
Наше-спа...
І
парадигма побачень
цілує твій пальчик... пааааа...
Не пручаюся
плавниками –
скинеш плаття, а
там –
ребро
від Адама,
чи – з Амстердама...
Не про це....
не про це...
я... про...
Стиль письма й стіл пись-ма
все важчає:
від віршів,
а не від тіл....
Бо ти
завтра
вмісиш
в холодну глину
мою
тінь...
(ОДА чи О! ДА серцю)
І
Троль тіла.
Ти ж
хо-ті-ла?!
троїстих траєкторій)))
Голова – тріщина…
ТРИ?
Ще?
На!
Звивин кураж…
Стоногий абордаж…
Зади-ха!-ю-сь…аж…
Барди – в ребрі.
Ребро – в музиці.
Ретро – в подушці
очі вибалушило – і –
не
заснуть!
Підпираю сон сірника-ми
а... ми
підлогу Ви-стелили собою
кутом дев’яносто градусів…
Град?УСІ?!!!
ІІ
Байдужість і відчай –
кардіоцентричні…
Язичкова аорта
намуляла
сонну точку
сердечної дулі.
Що у серця –
і скепсис,
і коклюш…
доле,
запхнися… коком…
У столичний
вгорнися кокон,
щоб з кокаїном –
в акваріум –
в якому вже
мертва риба!
Відбитки води – бестіарій. А
риб’яче серце – дримба…
…Я виверну лоно ідишу –
Вмонтую в звізду два кола…
…Ніч бісектрисою ділить
кути…
Де – сама….
І –
ГОЛА…
Гола…
Гола…
ГООООООООЛЛЛЛ!
***
Підійду і вліплю мудрій ночі добрячого ляпаса))) не тому, що твій язичок розмальовував контурну карту моїх вигинів, запаху, ліній, точностей, континентів...
Язичку захотілось відчути Сахару без цукру і сахару))))))))))), а вона – враз – робилась сухою... Внутрішня зАсуха... Літали неонові мухи – фосфорилося ложе літаючи –
вечір довго не смів звести ніг... а зводив... із пантелику...
Зорі розтали на стегнах і – луснуло прости-радло.... ...несподівано так – увірвались в свідомість ведмеді....
ні рукою, ні ру ха ми – ти не міг бути цілим... Із очей, із твоїх, намагалась хоч дещицю меду висотать... А ти – гуляв... в голові... зі своїми мухами... ))))) і брав... не мене... а...до..рук...свій мобільний... фіксувати хотів – телефоном, а не у пам’яті...
Фокусація, спалахи
всоталися в шкіру –
хотілося здерти.... її.. і...
залишити в кадрі...
...Ось... голова божевілля... ось-натомлений коридор, і смагляве люстерко. І я... вся...така... автентична))) ... і дивилися сходи,
мов крук nevermor…
***
Вирвати з горла яйце, те, на яке ти, страх виливав моїх до тебе надходжень. Снігу напхалось в аорту, що трісли ракети, корсети, монети...
Не вміла вже ди-ха-ти... Зірвали серцю стоп-кран....
Не руками, а рунами, проведеш по артерії... Як мені вже посмертно... мучитись?..
Ламаєш хрести ще ніким не проклеяні... Ти мене знищив, як час– мушлю... Шкаралущу дощу – на сніг – треш пальців...
Тим снігом... нудить і – від нього – верне... Мене вже нема... Слідами...по...яйцях... Не кров’ю, не-жахом... своїми – ве-на-ми...
***
SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSS...
Черепки – в синтагму...
синусоїд мого коліна.
атоми білого акту...
активований біль – мотовило –
у руках
пере – ці
ло
ваних танго...сіль у лоно...
мішень – у сонці
мого хребтане та... не та... не таааааааааааааааааааааааааааа...
Мертві душі – Тантал –
з хреста до мішені...заварюю чай у колодязі –
голий, зелений...Мілонга –
на перехресті –мертвих душ –
порожні піали...
Марево сексу –
в ребрі піару...
Танцюва-ли...тан-цю-ва-
ли
з мертвим півнем, чи
з
гострим чортом???...аорта
твоєї долоні –
не замінить
мені серця...
***
На зупинці
чужий чоловік
пурнув у акваріум
моїх кіс,що з-під рук
вислизали рибаМи...
Робін Гуд
не ронделився румбою,
а Рабле – дощовими рифами...
Ще жирафі
на хвіст
не низала плями...
Твоїм бубоном бемзнула
Барбовалу пляшка...
Бананів кіло
я давно забанила)))
Хочеш – йди –
вертай-не-вертай…Ієрогліфами волосинок мА-рилось...
Боді-артом, крізь твою шкіру,–
дерлась...
Держаком, друшляком,
Хоч, чим-небудь, вішайся –
поки тут –
на поверхні –
а не – в артерії...
Арт, чи – акт, чи – антракт –
в атмосфері...
Сірники кінчають на свічці...
феєрію...
Фен та фан –
де фанфари –
фарбовані –ми лежали в акваріумколі...
А ті коси
на коло
с– пАААА–дали... спА-ДА-ли…
А.... –
далі???..
А – ДАЛІ!!!
