«Місто, де тепер суцільні ями...»

Місто, де тепер суцільні ями,
Спить тривожно – майже і не спить.
«Не хвилюйся – я стою тут прямо.
Постріли – ховаюся наспід».

Тут хіба цінуються медалі?
Важливіше – крок і знову крок. 
«Ти пробач, що не відповідаю – 
Вибухами глушиться дзвінок».

Тут воюють вміло і невміло.
«Ти за мене – добре? – помолись. 
Я тепер такий, як ти хотіла,
Просто трохи далі, ніж колись».

«Ти пробач за неспокійну старість,
За твою та інших мам, мамусь.
Просто уяви, що повертаюсь –
Я ж обов’язково повернусь».

Тетяна Власова