Жінка-УКРАЇНКА

Минулого тижня, будучи у Ворохті, не змогли не відгукнутися на запрошення однієї з героїнь нашого порталу, талановитої, щирої, гостинної Галинки Верховинки. І ось ми в селі Ільці Верховинського району, в будинку, куди не можна зайти лише на півгодини. Принаймні наші «півгодини» перетворилися на півдня. Та ми нітрошки про це не пошкодували. 

Знайти будинок Яцентюків – не важко. Односельці радо повідомляють, де знаходиться музей «Вишиванка». Саме так і дісталися місця призначення.

Господарі Василь і Галина саме господарювали біля худоби, тож у нас був час помилуватися краєвидами, які навколо. А краса тут і справді така, що словами не змалювати.

Ближче знайомилися вже за столом зі смачним сніданком.

– Музей-садиба – це дружини робота і турбота, – розповідає пан Василь.  – А ми всією сім’єю в помічниках. 

– У нас троє діток – два сини і донька, внучат маємо – радість щебетливу, – ділиться найдорожчим жінка.

А для душі в Галинки Верховинки (такий влучний обрала собі псевдонім) – творчість.

– З дитинства віршую. Якось лягають слова мені на душу, а я їх – в записничок. Вже й книжечку маю. Дасть Бог сил, то ще не одну в світ випущу. Хай люди читають.

Щодо музею, то це окрема історія. Найбільшу кімнату в господі виділили для того, щоб зберегти для себе – дітей, внуків, людей, яким завжди тут раді, те, що залишили в спадок пращури. Національний гуцульський одяг, старовинні побутові речі. Всього тут багато.

– Ось з цим рушником виходила заміж моя мама, з цим – я, а ось цей вишивала вже сама для доньки, -розповідає пані Галина, і на очі навертаються сльози. Хіба багато на Україні ось таких людей, які витрачають свої сили і час на те, щоб зберегти найцінніше – історію роду, історію України.

Як не відмовлялися від переодягання, але від заведених в садибі-музеї традицій відступити не змогли. І ось ми вже як справжні гуцул і гуцулка милуємося собою перед люстерком. А потім йдемо на вулицю.

– Аякже, – йде слідом господиня, – фото на згадку неодмінно треба зробити, тоді точно ніщо не забудеться.

Тепер зрозуміло, чому так багато людей їде провести свої вихідні чи відпустку саме до Галинки Верховинки, з усієї України і не тільки. Тут радо зустрінуть, щиро проведуть. Тут просто затишно і добре.

Наслухалися трепетної поезії, дотепного гумору, веселих коломийок. Це не забудеться. А пам’ять, впевнені, приведе нас до цієї садиби ще. Неодмінно.

Більше фото: https://www.facebook.com

Юрій і Тетяна Пероганичі