Жінка-УКРАЇНКА

При праці тяжкій а неспорій
Ведемо до світла наш люд
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І тихо уста не одного
Прошепчуть: “Запізно уже!
Ми маємо праці так много,
А все нам так пиняво йде!”.
Запізно? О, Боже мій милий!
Чи ж труди пропащі були?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Просвіта чи ж вся пропадає
Без сліду в важкій боротьбі?
А люд наш чи ж сили не має,
Щоб долі добути собі?
Ні, брате! Верни теє слово!
Не єсть єще пізно для нас.
Не зараз ще скажем: “Готово!”.
А таки настане той час!
І внуки най зложать подяку,
Що не опустили ми рук,
Що темну розбили ми мраку,
Що тільки стерпіли ми мук.

Михайло Бачинський, 1887

Про автора: Михайло Бачинський (псевд. – Орест Філаретів; 1866–1912) – український поет. Народився на Західній Україні, був священиком. Друкувався з 1887 у журналах “Зоря”, “Дзвінок” та літературних збірниках. Лірика Бачинського порушувала інтимні та громадські теми.