Жінка-УКРАЇНКА

Сучасні діти – заручники Інтернету.

Замість книг вони читають про новинки у світі комп’ютерних технологій. І впевнені, що про людину говорить модель її мобільного, а не культура поведінки чи вміння грамотно висловлювати свої думки. Недарма відомий дитячий письменник Всеволод Нестайко стверджував: якщо діти не читатимуть якісної україномовної літератури, то «не стануть українцями і їм незалежність буде до ґудзика». Останнім часом з’явилося багато видань для маленьких книголюбів. Окрім того, існує понад 70 видів дитячих журналів та газет всеукраїнського рівня. Але як зі всього переліку обрати той часопис, котрий би задовольнив інтереси кожної дитини, та ще й виховував з маленького громадянина справжнього патріота? Тетяна Винник, головний редактор пригодницького журналу для дітей «Крилаті», знайшла відповіді на ці запитання.

– Журнал «Крилаті» заснувала Спілка Української Молоді в далекому 1963 році. Що ж дозволило йому «долетіти» до наших часів і не втратити прихильність дітей?

– У «Крилатих» багата історія й унікальна концепція. Це найбільший видавничий проект СУМ, спрямований на виховання справжнього СУМівця. Саме тому журнал «Крилаті» спирається на виховні ідеали Спілки Української Молоді – любов до Бога та України. Однак найголовніше, що редакція у різні роки привчала читачів шанувати свою культуру і не забувати, хто ми, українці.

– Як за допомогою дитячої преси можна прищепити любов до Батьківщини?

– Любов до рідного краю можна виховувати за допомогою різних методів і форм: знайомити читачів із українським мистецтвом (музикою, літературою, танцями), розповідати про особистостей, які у складні моменти свого дитинства долали труднощі і досягали успіху, залишаючись вірними своїй країні. Наприклад, у журналі протягом кількох років були рубрики «Відомі імена», «Читальня», де дітки знайомилися з долею визначних українців: композитором, фольклористом, музикознавцем Станіславом Людкевичем, українським хореографом, композитором і диригентом Василем Верховинцем, автором Гімну України Михайлом Вербицьким, геніальними співаками Соломією Крушельницькою та Володимиром Івасюком, українським помологом і вченим-садівником Левком Симиренком, поетесою Оксаною-Зінаїдою Лятуринською, художницею Марією Приймаченко, політичною діячкою, співорганізатором Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН Славою Стецько.

Також окрему увагу ми приділяємо вихованню моральних якостей дітей. Для цього ми розробили рубрику «Комікси за правильником СУМівця», у якій подаємо комікси повчального характеру, основними темами яких є: повага до старших, дружба, взаємодопомога, бережливе ставлення до природи тощо. Але ці засади ми подаємо не як голу дидактику, а в цікавому і зрозумілому для дітей контексті. Тим паче, що формат коміксу дає можливість подати матеріал кумедно і водночас продемонструвати основну думку. Взагалі, як на мене, коли дитина змалку росте у повазі і любові до свого краю і його історії, то це почуття вона плекає і в дорослому житті.

 – Яка вікова категорія Ваших читачів?

– Журнал розрахований на дітей віком від п'яти до восьми років, і, звісно, ми враховуємо це. У цей віковий період діти вчать мову, тому редакція подає чимало мовних завдань, разом із завданнями для розвитку пам’яті, уяви, уваги, мислення.

– Чи потрібно купувати дітям періодику, якщо просто можна читати художні книжки?

– Книги потрібні дитині, адже у процесі читання малюк не тільки дізнається багато цікавого й запам'ятовує та вчить мову. Художня література здебільшого виробляє у дитини естетичне сприйняття та виховує чи демонструє морально-етичні норми. Періодика ж, якщо говоримо про журнал «Крилаті», цілеспрямовано займається розвитком особистості маленького читача, його патріотичним вихованням.

– Останнім часом збільшилася кількість дитячих часописів розважального характеру і порівняно менше періодики, на сторінках якої були б якісні тексти, що розвивали б у маленьких читачів естетичний смак.

– На жаль, більшість видань комерційного характеру, тому спрямовані вони на масового читача з його потребами. Що таке «потреби масового читача»? Це те, що виробляється штучно, що є на часі, – мультфільми з сучасними героями і сучасною (притаманною цим героям) парадигмою цінностей, іграшки «в тренді» тощо. Я не проти «тренду», але коли говоримо про виховання дітей, то одразу бачимо систему цінностей, закладену ще у Святому Письмі. Здебільшого ці мультики, іграшки чи видання не мають дидактичних функцій, їх створювали з розважальною, а не виховною метою. Наші діти швидко схоплюють все нове і модне. І, не замислюючись, дивляться і читають те, що пропонує ринок. Тому саме дорослі повинні контролювати цей аспект і обирати той продукт, який справді принесе користь малюку.

Розмовляла Ольга СЕМИЛЯК