Жінка-УКРАЇНКА

Троянда

Пишається троянда полум’яна,
Усіяна краплинами роси,
Цілує пелюстки її світанок,
Схід сонця додає вогню й краси.
 
Роса спливає бісером у трави
І очі протирає сонний сад,
А свіжий вітер, наче для забави,
Солодкий розсилає аромат.
 
Ловлю троянди усмішку вогнисту,
Струнку поставу гордого стебла,
Стає в душі так світло, урочисто,
Немовби я в Едем святий зайшла.
 
Немовби тут проходив Садівничий,
Святим перстом садив оцю красу,
Мені лишив, як слід Свій таємничий –
Цей дар до дня в обійми понесу.
 
Ось він встає у сонячній обнові,
Щоб світло й радість у життя внести –
Вклоняюся із вдячністю Христові,
Що в день, як в сад, дозволив увійти.

Я українка

Нехай згорять ворожі циркуляри -
Не вбити їм високі почуття.
Хоч шаленіють злобні яничари,
Я – українка з перших днів життя.
 
Тому тулю до серця рідне слово
Іще з дитячих неповторних літ,
Бо українка я невипадково,
Моя Вкраїна – то увесь мій світ.
 
Чи вперта я була, чи непохитна,
Чи то вже доля дивно так вела:
Мене спідничка тішила блакитна,
Кремова блузка ружами цвіла.
 
Ці кольори без умислу лихого
Несла я повз кордони заборон,
Хоч і навчалась, змушена, чужого,
Бо рідне не злюбив чужий закон.
 
Ні, я не проти інших мов, народів –
Дав Бог усім свій неповторний спів,
Та серцем все ж горнусь до свого роду,
Шаную мову, звичай прабатьків.
 
…Тарас у смутку на горі Чернечій -  
Та ж написав нащадкам Заповіт!
О де ж той витязь, що розправить плечі
І вороного запряже в похід?
 
Як він на ймення, щоб його впізнати,
Щоб з ним народ зборов брехні туман?
Все депутати хтиві, їх палати,
Ще й армія охочих в їхній стан.
 
І що тут люди! Збиті, мов отара,
Котру женуть казенні батоги,
То європейська, то північна криє хмара,
Ще не рожденний має вже борги.
 
І голови похилені в задумі:
- О доки, доки злі такі часи!
Жирують безтурботні товстосуми
Та ще й на їх чатують голоси…
 
Слабкий мій голос, та подати мушу,
Бо ця свавільна дійсність так гнітить...
Печать страждань на українську душу
Кладе страшна ворожа ненасить.
 
- Дай, Боже, дум і слів єднання в герці,
Благослови народ мій та мій край.
А рідне слово – проросло у серці,
В мені святого, враже, не торкай.

8.06.2012 р.

Материнське прохання

Не бажаю утрати нікому,
Білий світ і людей в нім люблю –
Повертайся, мій сину, додому,
Я за тебе так Бога молю.
 
Половіють пшениця і жито…
Там, де ти – свищуть кулі, йде бій,
А тобі би радіти й любити,
Повертайся живим, сину мій.
 
Я стелю молитвами дорогу
І твою пригортаю сорочку…
Хай твій ангел пошле допомогу,
Повертайся додому, синочку.

5.07.2014