Жінка-УКРАЇНКА

У дворі росла Ялинка – гарна мамина дитинка, наче дівчинка мала, нове платтячко вдягла. Ну, а старша та Ялина – вже достоту, біля тину, наче тітонька: «Агов! Хто прийшов i хто пішов?» Отака була цікава. Головна її забава – тихо мружитись в теплі: «Що там діється в селі?»

А Ялинка-невеличка, пустотлива як синичка, вітерця за чубчик – смик! Тут горобчики – у крик:

– Нумо, друга рятувати, а пустуху лоскотати!

День пелюсткою зліта, а маленька пiдроста.

Якось бавилась Ялинка. Коли глядь: внизу... картинка. Вийшло так, що впала тінь – силует синички Пiнь. А якщо сюди гіллячку, то ми маємо конячку, повернути вбік отак – на портреті вже гусак.

Рада доня – не сказати:

– Я навчилась малювати! Мамо, глянь, отут, в траві, ці малюнки, мов живі: качка пір’я розпускає, півень крилами махає, котик кухлика розбив, зате мишку ухопив!

Мама – в захваті:

– Дитино! Зображай тепер новини. Вітер каже: «За селом ходить полем агроном, усміхається зраділо – значить, соняхи дозріли.

У їдальні на столи свіжий хлібчик принесли. Хай Мурко, сусідський кіт, не проґавить свій обід.

Звістка є також зі ставу: птаство тішилось на славу, бо змагались залюбки два дебелих гусаки. Вони чубились, сичали, всіх качок порозганяли, збили хвилю – оттаку! Та й поснули на піску».

Позбігались до Ялинки цуцик, кіт, коза i свинка, квочка, півень та індик:

– Пiдкажiть-но, де кулик пропадає по суботах?  Є якісь чутки з болота? Хто там борсався в багні i чи вибрався, чи ні?

Качка просить:

– Коли ласка, мені б викрійку запаски – носить чапля моди кряк. Намалюєте, чи як?

– Ну, а нам, – пищать курчата, – добре б казку показати.

– Няв! – схопився кіт Мартин. – Це ж таки – канал новин. Ще того не вистачало, щоб казки розмур-р-няв-вали!

– Ну, й нехай! – скипів гусак. – Ти лиш гудити мастак!

– Та вгамуйтеся! – Ялинка враз прибрала всі картинки.

– Не працюється, хоч плач, без програми передач! – є нова ідея в мами. – Треба, певно, нам рекламу, а тоді вже – блок новин. На заставці – плавно тин переходить у газету, i пускаємо сюжети. А тоді вже час розваг: пісня, казка, танець, маг...

А в Ялинки – мокрі очі:

– Я втоми-илася! Не хо-о-очу! Це вже, мамо, через край. Краще ти розповідай, наче радіо, новини. Я ж робитиму картини зрідка, лиш у вільний час. Я ж мале-енька ще у вас!

Так відтоді й повелося: у дворі – різноголосся, круг Ялинки молодняк веселиться на свій смак. А дорослі по новини до статечної Ялини йдуть i слухають про все, що їй вітер принесе. Тільки часто так буває, що розмови припиняє цей збирач сільських пліток i шугає до діток, до гарненької Ялинки, до кумедної картинки:

– Ти, маленька, молодець. З тебе виросте митець!

Євдокія ТЮТЮННИК