Жінка-УКРАЇНКА

Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця». У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».

Пропонуємо до уваги читачів вірші Олександри ФРОЛОВОЇ, які увійшли до альманаха. Олександра ФРОЛОВА – студентка 4 курсу Університету «Україна», спеціальність «Переклад».

ДОРОГА

Дорога додому, можливо, із дому,

Куди мені йти – я не знаю.

Але пісня річки мені так знайома,

Аж серце моє завмирає.

В очах моїх знову незвідана даль,

Вщухає тривога і втома.

Життя усього мені зовсім не жаль,

Щоб врешті прибути додому.

Я колись повернуся в одежі простій,

По стежині, де перша роса,

Повернусь, де чекає на мене мій дім,

І блакитні над ним небеса.

ПІСНЯ ДОРОГИ

На дому власного поріг

В останній раз поглянь.

Бо там, за ним, за ним, за ним

Вже зовсім інша грань.

Там інший колір у небес,

І ближче місяць там,

І шлях у далечінь веде,

Відкритий всім вітрам.

Там всі поля й степи безкраї –

Немає місця тьмі,

На сонці краплі водограю,

У вітрі чутно сміх!

І серед тисячі доріг

Одна із них твоя.

І йти по ній, по ній, по ній

Ти будеш до кінця!

ПІСНЯ МЕНЕСТРЕЛЯ

Хай буде шлях твій без розлук,

Мій дивний сон, мій ніжний друг,

І поки місяць в небі сяє,

Хай буде шлях твій без розлук!

Хай буде день твій без тривог,

Нехай душа радіє знов,

І поки я тобі співаю,

Хай буде день твій без тривог!

Хай світла буде ніч твоя,

Мій друже, що не знає зла

У ріднім краї, в чужині,

На схилах гір, на дні морів –

Куди б дорога не вела,

Хай світла буде ніч твоя!

Хай ясним буде берег твій,

Не розіб’є таємних мрій,

І не торкнеться вже пітьма,

Хай захистить любов моя!

Йдемо дорогою одною.

Пройду, невпізнана тобою.

Хай буде світла ніч твоя,

Хай навіть разом не зі мною.

ТЕ, У ЩО Я ВІРЮ

Я вірю у світло самотніх вогнів

І в лагідні, втомлені очі,

Які усміхались так ніжно мені

У темні безмісячні ночі.

Я вірю у силу безмежну кохання,

У теплі і щирі слова.

Я вірю у тихі таємні зітхання

І в шепіт: «Весна знов прийшла...»

Я вірю у пісню холодних вітрів,

Що линуть з безмежної далі.

Я вірю у світло самотніх вогнів,

У голос близької печалі...

Я вірю у те, що страждання минуть,

Що щастя в серцях не зав’яне...

Я вірю: колись ми зустрінемось тут −

Здійснити всі наші бажання!..