Жінка-УКРАЇНКА

***

хлопчику мій
не лежи на цій сирій і не-своїй землі

хлопчику розплющ оченята –
бачиш летять журавлі
і облизує осінь обеліски
не твої

дай мені руку
і ми побіжимо у те безтурботне дитинство
де мій дід розкаже про війну
на якій ти будеш найсміливішим солдатом
із дерев’яним автоматом

хлопчику мій ти не вмієш стріляти
і не треба мене рятувати
прикриваючи життям своїм

хлопчику мій я молилася на те дерево
яке ти посадив

але воно не прижилося і вирушило на схід

і ходило за тобою замість ангела-охоронця

тепер воно достигає сливками
у кожній з яких –
замість кісточки –
гільза
від простреленого твого життя

***

була війна
на Сході і у головах

хтось захищався від неї
алкоголем
хтось зброєю
хтось життям

і війна закінчувалася
коли
стіна життів
ставала майже невидимою

маленька дівчинка
з пораненим
плюшевим ведмедем
і розбитим на все життя серцем

підходила до убитих солдатів
і зазирала їм у вічі

і думала
куди з людей вивітрюється
життя

може
як бульбашки
з лимонаду

може
як повітря
з кульки
що здувається

може
як парфуми
які
ти знаєш
хіба напам'ять

і дівчинка думала
своїм розбитим на все
життя серцем

що мабуть ні

що мабуть
вона хоче

аби

люди були зернятами
які Бог засіває

і потім
забирає

ті
які проросли

***

ця війна на смак ніяка
із запахом поржавілого заліза
із виглядом опудала
з якого кепкують найполохливіші

мені її оголосили
як оголошують наступну станцію метро

я запаслася махоркою
100 бойовими грамами
атомами
з яких навряд чи вийде бомба

я попрощалася з тобою
бо тобі пора додому
а мені – на війну

навіть написала тобі листів наперед
і всі разом вкинула їх у твою поштову скриньку

дуже страшно було поглянути ворогу в обличчя

а він засипав мені очі холодом і спогадами

бо я воюю зі снігом позаторішньої зими

***

сутінки
повели день
на ешафот

знаю що
чорний кат у
у зоряній мантії
вже готується
відрубати сонце

і коли воно
покотиться
за обрій
лишаючи криваві
смуги

я помолюся

Ярилу

Даждьбогу

Перуну

і обов’язково ще
комусь

під небом з
відрубаним сонцем
я вмію бути
тільки
язичницею

***

Пам’яті Василя Стуса

привезли у подарунок
кедрового горіха
із Сибіру

а він
має запах
очей тих
кого знищили

мама казала
щоб я
посадила зерня
бо
з нього виросте
прерозкішний кедр

а я
не можу

раптом у моєму
літі виростуть
Зимові дерева

***

завтра княгинею Ольгою бути
спалити місто голубами
шмагати пекучим прутом
усіх кого назву ворогами

кидаю погляд як ворону
туди де вчора ще були твої сліди
я вся наче ропа солона
з замоченими клаптями біди

заплітаю прокльони в молитву
аж кров у венах зривається з ритму

помста з’їдає мене як виразка
тепер я сильна і надто бездомна
мені з тебе ніколи не вирости
душа ще не мертва але вже непритомна

***

а я напам’ять вивчу твою прозу
поклавши перед тим її на вірші
і знепритомніє до болю наша тиша
закомплексована в незрозумілу позу

твої рядки зітчу в вервечку
коли слова і очі скочать в гречку
і у самотності бездомній
повішуся
на випадковій комі
твоїй
яку ти ставиш як підніжку мені
не допускаючи до ліжка свого мою уяву
заражену тобою

я наче Троя
що палає в твоїх напівобіймах

давай без прози і без віршів
до тями приведемо нашу тишу

***

на дні кухля така
глибока печаль
а я не вмію плавати

а ти п’ялиш на мене обручку
і кажеш що це мій
рятувальний круг

а ще кажуть
що у моїх очах
янголи крила полощуть

а ще кажуть
що у моїх очах
усі бісенята потопилися

а ще кажуть
що я схожа на річку

насправді ж
я риба
яка не вміє плавати

додому бо

1.
пора
додому
бо
годинник
до
якого
приросла
мамина тривога

звів
два ока
в один погляд

до неба

пішли
додому

бо годинник

до

якого
приріс
мамин погляд

сонце висидів

2.
пора
додому
бо

місяць
виттям

вікно наше
незасвітлене

облизує

3.
пора
додому
бо

на годиннику
стрілки

перестигли

4.
пора
додому
бо

хата бездомна
дибки
на півНІЧ
виє

5.
пора
додому
бо

світанок ніч
ґвалтує

на
нашому
шлюбному ложі

6.
пора
додому
бо

нашим дверям

чеканням підпертим
крила приростають

7.
пора
додому
бо

самотність
на бездомність

ділиться
без остачі

8.
пора
додому
бо

ясла
звиті для
нашої
дитини
виттям
заходяться

а маленькій
Улянці

Миколай
щоночі під
подушку
маму і тата
приносить

***

на кріслах триногих
без рими як дощ без води
у ломбарді лежу «без залогу»
постій подивися і йди

бо купиш мене як прокляття
а я проросту без води
у дітях твоїх не зачатих
не стій
не дивися
і йди

Прокинемось

1.
наповни своє життя
як акваріум осінню
і посели в ньому мене
замість золотої рибки

я не виконую усіх бажань
я заміняю їх собою

годуй мене
обіцянками з гачка
поцілунками у скло
модифікованими сповідями

прокинемось якогось ранку
разом

я у воді
а ти Старим біля моря
з порожніми сітями

2.
у цій війні
загинули усі
нема ні переможених
ні інших

чи то шаблі
чи ножі од м’ясорубки
перемололи
і мене і тебе
в одне

і наші руки підняті
до Бога
складалися в молитву
і поразку

ми
перебудемо
цю ніч

а прокинемось
я – розіп’ята на хресті
а ти – язичником
на язиці у вічності

3.
цей світ на виріст
чи на милість

він просто круглий
як сирота

ота
пелюшка в
яку його сповито
кажуть уже
по швах пішла

люлі-люлі
світику мій
не муляй
всім те чого у них
немає

я знаю як
це жити
у прохідній кімнаті
без натяків
на світло

усі
молитви
там протягом
зносить

і як заснути
коли навіть
свічки у
старих дівках
без вогню

і в стилі ню
твої нерви

не рви
свій сон

бо раптом він
пророчий
а на ночі я
подмухаю щоб
не боліли тобі
безсонням

давай заснемо разом

а прокинемось

чи то на ранок
чи в іншому житті

California

навіяне Дж. Лондоном

я там ніколи не була

я навіть дуже нечасто думаю про те місце
в якому я ніколи не була
але такі місця мають найбільшу принаду
про них можна мріяти
окрім того їх можна уявляти

часом вона мені сниться
хоча я про неї майже нічого не відаю
але мої сни дещо знають

цікаво, а вона про мене хоча б здогадується

Каліфорнія

незнайомство 1. мені наснилося що мене беруть
у заручники може навіть убивають
я не прокинулася
у Каліфорнії
але прокинулася не у заручниках і по-моєму жива

незнайомство 2. наснилася „золота лихоманка”
мене теж брали у заручники
з мене вимивали золото
видирали по-живому
і я лишалася пісною
як жінка яку ти ніколи не бачив молодою
а лише давно сивою
і ще такою як лист що давно пожовк
його вже не прочитати і не надіслати
я прокинулася не у
Каліфорнії

незнайомство 3. мені наснилися його сни
він так давно спить
його вічний танець із Морфеєм
я теж танцювала
його сни танцювали з моїми
у Каліфорнії
його Морфей запросив на танець
у Каліфорнії
він не прокинувся