Жінка-УКРАЇНКА

Тетяна Юріївна Прозорова — вчитель початкових класів середньої школи № 114 Інгулецького району міста Кривого Рогу. Народилася 21 грудня 1967 року в мальовничому й на той час окремому містечку Інгулець, який згодом став сьомим, одним з найкращих районів міста-велетня Кривого Рогу. Все життя вивчаю історію ріднокраю та залучаю до цього учнів.

***

Там, де із сонцем вітаються зорі,
Де вітер весняний мрію шука,
Де зло, наче море, кохання – теж море,
Жіноча доля тече мов ріка.
 Жіноча доля – веселка співуча,
 Жіноча доля – зима і весна.
Добро, материнство, земля квітуча,
Ромашки зів’ялі, що біля вікна.
Жіноча доля – сміятись крізь сльози,
Жіноча доля – це біль гіркоти,
Жіноча доля – босоніж в морози
Назустріч щастю і лихові йти!

*** 

Куди б не несла мене доля,
Душею назавжди я тут,
Ясніше ж бо сяють тут зорі,
Васильки синіші цвітуть.
 
Тут соловей віщує щастя місту
На довгії – предовгії віки...
В пахучих травах, в росянім намисті
Визбирує перлини залюбки.

Ми змінюємось всі, що тут удієш
Минають дні, летять кудись роки...
А ти – ніяк від часу не старієш
Мій рідний край, містечко гірників.

Цвісти тобі, назло усім недолям!
Ні, не торкнеться тебе часу цвіль!
Ти – моє місто,
 ти – моя доля,
 Щастя і смуток,
 Радість і... біль... ( Т. Прозорова)

В кожній людині і в житті все починається з мами, це те світло, та чистота душі, які залишаються з нами впродовж всього життя. І скільки б не писалося про неї слів, цього завжди буде замало …

Стежечка в дитинство

Мов перлинки в коштовнiм намистi,
Рiднi люди.., життя ж- мов рiка...
Стежка та, що бiжить у дитинство,
Так i манить, й до себе гука.

Бо назавжди десь там залишилось
Безтурботне мрiйливе дiвча,
Й найдорожча на свiтi людина
На тiй стежцi мене зустрiча.
I,долоньками сонце розплеще
На жоржини щасливих зайцiв...
I у серцi струна озоветься-
Як люблю я хвилини оцi !

Запашного заваримо чаю
Й гомонiтимем знов до зорi.
Все на свiтi з тобою згадаєм-
Тепле слово знайдеться усiм.

Поцiлую i знов пригорнуся,
I молитву почую твою...
Моя добра, єдина матуся,
Як же я тебе, рiдна,люблю!

.. У життi нам так мало потрiбно,
I казкових не треба вершин.
Все складу я до нiг твоiх, рiдна,-
Тiльки довше,матусю,живи!

Тетяна Прозорова

Саме батьки,Людмила Семенівна та Юрій Павлович, подарували крила. Матуся була і є справжньою Берегинею це наш сонячний промінчик в житті, татка,нажаль вже з нами немає, але це саме він читав мені з дитинства Гоголя,Пушкіна й Єсеніна, працюючи белазистом, він завжди багато читав, і ми з сестричкою не уявляли себе без книжки. З творами Великого Кобзаря і Лесі Українки познайомив мене,малу ще на той час, дідусь Семен Іванович. А скільки цікавого розповідав він з життя ! Слухати його можна було годинами, й назавжди залишився в серці добрий слід... Я теж- мама й маю чудову дорослу донечку Оленку.

Родина – найважливіше для людини, це саме вона – той чарівний світ, без якого не відбувається жодна людина...

Родина

Ми всі один у одного-немов віночок..
Сплелися,що водою не розлить:
Мамуся,донечка, племінничка,синочок,
Сестричка і коханий- нас не розлучить!

А ми один для одного-надійні крила,
Що у біді підтримають завжди.
І лиш міцнішають стрімкі вітрила
Родини нашої, у спеку й холоди.

Я щастя всім сьогодні побажаю,
Здоров'я, вдачі на багато літ!
Я дуже-дуже вас усіх кохаю,
Мої рідненькі, мій незламний цвіт!

Тетяна Прозорова
 2016 р.

Зустріч з моїм першим учителем, - відбулась 1 вересня 1976 року. Решетняк Євгенія Юхимівна, вчитель початкових класів СШ № 59, відкрила для мене чарівний світ поезії, дала перші знання. Свій перший вірш я написала в 3 класі.Щось таке простеньке, дитяче...ми не писали тоді так,як нинішні діти. Нажаль, Євгенії Юхимівни вже з нами немає, ось такою ми її запамˊятали:

Перша вчителька

Лиш сонечко встане, обличчя торкнеться,
Проміння пошле золоте.
А вчителька перша до школи своєї,
До класу усміхнена йде.
 І усмішці тій кожна квітка радіє –
 Прекрасна і трепетна мить!
 Вона всю малечу, мов зірка зігріє
 І жити, й трудитись навчить.
 Бо посмішка та все в житті поєднала:
Пілот, що упевнено мчить,
Поет і романтик її лиш згадають
І справа в руках тих горить!
 Та посмішка – ніби чарівні вітрила,
 Лиш з’явиться – зміниться все!
 До книжки, науки дороги відкриє
 І радість пізнань принесе.
Учителька перша, привітна, як мати,
Навчить у шкільному бутті
Як синього Птаха надії втримати
У серці, у мріях, в житті!…

Тетяна Прозорова

В КЗШ № 114 вчитель Бардась Людмила Анатоліївна розкрила і показала мені мене саму. Це було у 8 класі. Ми готувалися до шкільного вечора. Треба було написати дружні епіграми на однокласників. Саме тоді я побачила, що це моє, це я можу”. На протязі 35 років триває ця дружба. Дуже вдячна цій дюдині, з нею завжди можна порадитись, для кожного Людмила Анатоліївна знайде добре слово, щиру посмішку:

І спокон-віку так було й донині:
Не знає спокою ні вдень, ані вночі
Маленька пташка у тісній клітині-
Безкрає серце щирої душі...

Вона з'являється, мов чарівниця,
І з посмішкою оживає все !
Її рукам лиш можуть підкоритись
І кожна квіточка, і кожне деревце.

Холодну душу перетворить в пламінь,
Сміливо відкриваючи замки,
В таких руках співає навіть камінь,
А дерево розповіда казки.

Вам допоможе,друзі, неодмінно,
Підкаже, як у злагоді прожить,
Її чудове серце незамінне,
Що цілий Всесвіт у собі містить !

2002 р.

Чудовій Жінці, прекрасній, щирій Людині, скромній але дуже талановитій Трудівниці, Класоводу нашого вже досить –таки зрілого 8 –В і просто- моєму давньому й доброму дружочку Бардась Людмилі Анатоліївні ці слова....

Освіта.

1983 -87 р. – навчання в Нікопольському педучилищі. Вдячна людям,які трапляються на моєму життєвому шляху. завжди вважаю, що на хороших людей мені справді щастить і вдячна долі за це.

 З 1987 року працюю в своїй рідній Криворізькій загальноосвітній школі № 114, вчителем початкових класів,люблю свою професію,тому дні пролітають, як години... Пишу людям і для людей, з задоволенням в останні пару років приєдналися з учнями до Всеукраїнського руху « Додай читання» - авторського творчого проекту -об'єднання "Всі Мрії" Євгенії Пірог.
 
Найболючишими моїми завжди є і будуть рядки про мою Батьківщину, останні події в Україні – війна і мій народ в цій війні... Кожну можливість намагаюсь використовувати для допомоги нашим людям на фронті, чи словами, чи справами..а разом зі мною –мої учні...ми відсилаємо бійцям влосноруч зроблені обереги,пишемо листи, приймаємо участь у виготовленні маскувальних сіток,збираємо гостинці для наших захисників, ми –патріоти й не можемо залишатись осторонь...

 Січень січе нас сумом.
 Памˊять свідомість зносить.
 Сотня Небесна. Крути.
 І Голокост. І сльози.

Аеропорт з Майданом...
 такі сумні роковини...
Ангел за небокраєм....
 Сиві мої побратими...

І сьогодення, й минуле
 Переплелись усюди.
Так не повинно бути,
 Ні, так завжди не буде!

Так не повинно бути,
 Ні, ми повинні жити!
Адже ми з вами- Люди,
 Є в нас онуки, й діти!

Вірю в Майбутнє щиро!
 Все у нас добре буде!
В серці моїм- Україна
 Й наші чудові люди.
 2016 р.

Ми пережили і переживаємо все це разом, тому не може це не відобразитись на нашому житті. Зі своїми учнями ми дружимо й співпрацюємо, а найголовніше- я намагаюсь допомогти їм знайти й розкрити себе...бути для інших світлом в житті. Адже, як колись відмітив філософ та мислитель Сократ,”В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити"...

 З повагою до всіх – Т. Прозорова
 2016р.

Мої твори друкувались в збірках :

« Весна творчості» Кривий Ріг, 2007 р.
« Словом і піснею з народом» Дніпропетровськ,2015 р.
« Магія кохання» 2016 р.
«Сонячна палітра» 2016 р.

Також в « Домашній газеті»

 Пісні :

« Осінній бузок» сл. Прозорової Т.,музика і виконання – Володимира Сірого
https://www.youtube.com/watch?v=HASQnf1daJA

« Я подарую тобі мирну Україну» сл. Прозорової Т.,музика і виконання – Миколи Шевченка
https://www.youtube.com/watch?v=wE2I6FoamOQ

« Іловайський вальс» сл. Прозорової Т.,музика В. Охріменка

« Знов завесниться» сл. Прозорової Т.,музика В. Охріменка

« Рідне місто моє Інгулець» сл.,музика Прозорової Т.
« Волошка» сл.,музика Прозорової Т.

Хто бажає більше дізнатися про мою творчість –заходьте на мою сторінку в Клубі Поезії http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=26036