Жінка-УКРАЇНКА

Нуар

Подеколи рвійно дарує букет. фаетон –
І … хочеш-не-хочеш, а мусиш летіти, бо вітер …
Пливкі парадигми лягають на вишитий льон.
Вертаєш утрачені марева, псевдомагніти …

Голубиш, палаєш … Десь опік присипле перга.
Линяє зміюччя. " …шерше ля шерхоче …" – пшениця.
Ось дощ затяжний – від неділі аж до четверга –
Розмиє високі орелі, у стилі нуар небелиці.

Каплички … дзвіночки … безгомінь … озера …. мости …
Криваве тату-махаон – на шагреневій шкірі.
Майнули мангусти поміж голубих капустин.
Ряд сонячних зайчиків креше готична рапіра …

 

Сонцеворот

У дощ-вівторок, десь на перехресті,
Я налечу на тебе… і тоді
Розвіються пахкі листки «Альцести»…
Постанемо крилаті, молоді.

Куди покличеш? Хутір зник із мапи.
За хмарами людви – сонцеворот…
…ти епатуєш… згадуєш етапи.
Записуєш мій номер у блокнот…

Докурюєш цигарку. Джинси «левіс».
За мною ладен в пекло, на тахту…
Твій цирк зачинено, подохли леви.
Обрав, Аїде, жіночку не ту.

Гуде танцпол життя …
Базар – ліворуч.
…й морозиво розтало, і крило…

Ми приземляємось.
Пітьма…
Це… Овруч?
Отут ще важать щастя – на кіло…

 

Назавжди

А Вітра назавжди не вловиш. В обійми
Напроситься сам, де чутки – навперейми …
Опінює снива, пливкі пантоміми.
Цвіте простирадло … Іржавіють клеми.

Так свіжо-вільготно кохається в юні.
Паруюча бульба, когут – за будильник,
Шматки оселедця на таці трикутній,
Що мати внесла – і самотня, й прихильна.

Село за тополею, хрест надвисокий,
Розвалля хатин, усихаючі вишні,
Сюрчання цикади, росисті осоки.
Роман у Бордо все мережить колишній …

А Вітрові кучері плутають мари.
– Лети … легковірна … – солом`яний шерех.
Ти губу копилиш … Сачок на гітарі.
Над хутором Літо – жаль барви мадери.

 

Черешневий мармелад

А мене сьогодні сватали –
І просили: " …борщ вари …".
Спокушали душу хатою,
Прихиляли явори …
Скарб – єдвабний і котоновий
Перетяг амбал у двір …
Вже була пігмаліонова.
Задивлявся ювелір …
Вже згоряла до агатика,
Що в оправі під ажур.
Розмаїта проблематика
Постає між мацапур.
Ну навіщо це спокуснику:
Чорно-білий шоко-лад,
Бурштинові ночі-вузлики,
Черешневий мармелад …
Та йому б звичайну жіночку,
Що вареників налі …
Що прийма на свято гілочку
Чи круїз у Сомалі.

…Вельми приязно поглянула,
Подала весло: "Пливи …" …
Всі фігурки порцелянові
Викидаю з голови.
 

Вокзальне

Фантики на каламуті.
Паща вокзальна ікласта.
Краля – Орнелла Муті –
Хоче зеленого щастя,
Шепче: "Усе остогидло:
Вохра долонь і стегон.
Принца обрала між бидла.
Гіпертрофоване его …
Йти із таким аж за осінь?..
Відра нести із грибами?
Зрада пробачена … досить!
Хай в Шишаки – до прамами …
Де ж чоловічі вчинки?".
В сумці спазган і капці.
Бублики … ані мачинки …
Осьдечки місце трикрапці.
Доля – вузькоколійка.
Шпали зривають вуйки …
Ллється пепсі, олійка …
Жінка пузирить жуйку.
Очі цятковані, хижі.
Леви – у грудях, просять …
А в Яблуневому тиша,
Хайку налипли на коси.

 

Глек для слив

Танув сніг. Була я в тяжі.
Проліски цвіли.
Ти звивав сильце край мажі.
Я хотіла слив.
Тож пішла у сад – за ниви.
Бовванів Джанкой…
Поверталася – у сниво.
Плашка – гойда-гой…
Ти спросоннячка дивився
(тліли цигарки…),
Як персиста літавиця 
Ловить дрижаки.
Ти не міг її зігріти, 
Обіймав наш глек.
Танцювали діти-квіти…
Ти ховав лелек…
Жаль-вогонь зметнувся в небо,
Ти – в Супій з човна…
Кину кісточку – не гребуй.
Від…шлі…фо…ва…на…

 

Абстинентний синдром

Імеретинським шафраном яскрієш у пам`яті снів.
Кодлами-колами ходить луската сторожа.
Серпень ажурно дощить… На Супою маслинному дні
В рань прокидається квітка – пурпурне а може.

Наче не треба жадання, усе в ту грозу відбулось.
Ти – експонат-кучерявець юнацтва музею.
Як би жили-пригасали, злетівши за Ворсклу чи Рось …
Леви застрягли у ґратах-зубах Колізею.

Що ж, дресируй левенят. Вибирай картоплі та листи.
Палиш духмяну – з торішнього пижма – цигарку.
Соняхи зрізано, вже вибиваю зернятка … не з тим …
Сік маракуйї – для кайфу. На шибі три марки.

Жовта горгопка привезена в дім для чудес.
Хтось автостраду накреслив, а стежку заплутав.
Ти вибачай… і зимове мовчання, і вірш-інтерес.
Дикою морквою тлумиться спогадів рута.

З маками житніми в осінь шафранну полегко іти.
Срібно дзвенять словеса, янтаріє туніка.
Позатуляла батистом шиплячі стозубі роти.
Над шепотінням сосонок шугають шуліки.

«…встигла, не встигла …» – бубніє дівчатко, ступає услід.
Мрій хрестовик висисає рої махаонні…
Синя крамниця ваганів. Ти, мабуть, іще серцеїд.
Потяг наш котиться… час відчіпляє вагони.

 

А я – з вогню …

Лежала "Камасутра" на вікні,
А любощі вивчалися без неї.
Змальовував оголену вві сні.
Пірнав … і підіймавсь на Піренеї …
Губила персні, волю, ланцюги.
Вертав із рубежів, мотав дороги.
Приносив оберемки шелюги.
Затоптував мої перестороги.
Тобі ім`я – то Вітер, то Розмай.
Таких, як ти, не забувають юнки.
Сміялася суперниця: "Тримай …". 
А я – з вогню – шукала порятунку.
Ти був п`янким, відчайно-молодим, 
Віддався безбережності, бешкетству.
Зустрівся волоцюга Саврадим –
І вже оба навчаєтесь купецтву.
А перед цим опанували бокс,
Возили хулахупи зі Стамбула.
Моє життя – суцільний парадокс.
Повсюдоньки чужа-щойноприбула.
…А ось і ти – чуттєвий Скорпіон.
І вже готовий на підйоми, спуски.
Зминаю кармазиновий піон …
І срібне сонце скрапує крізь блузку.

 

Альбомне

З тебе можна б ліпити дискобола, Геракла …
Та любові моєї серед глини забракло.
Фланіруючи Львовом, усміхався охочим.
Жмут лаванди сухої … Дощ. І снива пророчі.

Відбудовуєш хату, допиваєш отруту.
Вже й зрадлива дружина підмальовує руту …
Оминаю. Веснію … Забуваю. Приходиш.
Віктор-Вітер зелений знає шпари і коди.

Не злетіти у парі ні до пекла, ні в Дубно.
Мій путівець єдвабний вкрили піки та бубни.
Осипаються іскри на світлини красиві.
П`ють качата з лоточка, там ти мив негативи …

Опадали незгоди на тини борошнисті.
Заховаю альбом наш під сувійчик батисту.
Чоловік не відкриє. А матусі – чудово,
Що не я із окрилля обмітаю полову.

 

Шир і щастя …

Ти – лев. І вибрав першу із левиць.
І кинув прайд. І ніс траву і м`ясо.
А з веремії листя, кігтів, лиць
За нами наглядала Аргімпаса …

– Нехай живуть … – сміялася у шовк. –
Дам лад і левеняток … Шир і щастя …
Ти полював. Ти висихав і мок …
І шкірились безхвості та гривасті.

Тоді не знала я висот і яйл.
Мене гойдали сонячні ліани.
А ти крутився в натовпі міняйл …
І малював літак … піски … савану …

– Отам нарешті гідно заживем …
Забудемо тісноту, греблю, ряску …
Ти варта саду, лігва, діадем!
Тебе спіткав – потьмарилась любаска …

…Коли прийшла із саваном зима,
Ти царствено пішов за чорну браму.
Лишив мені картини. Не сама …
Ти ж левом був. А я … чаїла магму.

 

Шумовиння

Я не прийшла у твій лункий гарем –
Чекати ночі на тафті червоній.
Хай інша ту неволю обере.
Згубилася обручка між півоній.
Ти ж бачиш: словотеча, віршопад.
Дзумлю собі – в шовкових травах бджілка.
Таку не вдовольняє мармелад,
Рахат-лукум, жага – щопонеділка.
Будуй палац у стилі рококо,
На зорекрадстві спійманий любаску.
Буруниться хмаристе молоко …
Ось кличеш на розвеснену Аляску.

А мій, земний, все котить кавуни.
Наснився ти – порушився комфортик.
Влітаєш – без дарунка і вини.
Шуміння-шумовиння … Пал в аорті …
Руйнуй плотини чи криши базальт –
Я не зійду з кармінного трампліна.
У мене, кажуть, оксамитний альт.
Любилися в колоссі, на хвоїнах …
Тепер – вільгота, гніздища всолод,
Ось геть … Зірок пульсуючих не треба.
Смакую конфітюр, бо свій ренклод.
… а ти все більше схожий на Ереба.
Такі ж волосся, тенор-баритон.
Мусуєш тишу: " …йди у цинамон …".

 

Бісерний вірш

О Джеммо в сукні, що творив Карден!
Тобі чужі мої буденні муки.
Хто не писав рядків – отой блажен.
Лише павук буває восьмируким.

А я – звичайна жінка, ще земна.
Із хаосу вирізьблюю порядок.
Безкрилий натовп нишк і розпинав.
Слизькучі змії не жаліли яду.

Усе б мені встигати, йти у ніч,
Лишаючи петельку, бісеринку …
Зуміти посміхатися на спіч,
Узяти на фуршеті лиш мачинку.

Скуштовано амброзії кохань,
Зорію на світ жевжиків критично.
Поетизують способи злягань…
Я супокійна, майже прагматична.

О Джеммо-лялько в тапцях золотих,
Ти не пораниш пальчика до крівці.
Тобі не ллють у каву кислоти
Зайці безхвості, молочайні вівці.

Дивлюсь на тебе: порцеляна, шовк.
А в мене – цебра яблук і грушок.
Десь профурсетки, ложі, сінема …
Кориці слоїк, щось медку нема.
О звабо дивна, серги аж до пліч.
А я у вирі слів і протиріч.

 

Ілюмінатор. Лета

Хто я – оцій столикій людві, що пливе у шторм …
Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
"Терпи …" – шепче бабця, складає пучки докупи.

Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
Щури обнюхали сир "едем", закаляну миску.
Папуга злетів із клітки, гойдає млинок,
Гугнявить про безголів`я, утрачені зиски.

Тим, що відчайно плинуть до мандаринних лагун,
Хтось нагойдав у безвітря казок лелечих.
Ось Посейдон ламає скелю, балку благу,
Крекче, підваживши міх, на кремінні плечі …

Плаче малюк-сирота, шукає молочний сосок.
Ілюмінатор. Лета. Йод на сирійській таці.
Прокид на теплій косі. Тиш. Ігуана … пісок …
Віяла. Метушня лозунгів … кіл … конгрегацій.

Зорні віночки – по хвилях. Лякає війна.
Звір відгризає чуже, хилитає боввана.
Світ починався з казок. Знову плачна, сумна.
Є, що слухати, всім, хто бреде в караванах.

"Чай із полину й папайї … " – крекче стара Ассоль.
Русалка без родоводу вхопила люстерце.
Забути б сайту марнот і оман логін-пароль,
Рецепти із винним оцтом та кенійським перцем.

Зі сцени демонструє біцепси моцний мавр.
Фотографуйте без мене песиків Сарагоси.
Бронює найширше бунгало зло-бронтозавр.
…заплітаю мак і часник – Афродиті в косу …

 

Якось буде …

Некрасивий, аж страх. П`ятиюрідний брат Квазимодо.
Ні по шкірі мурах, ні бажання почути пісні.
Притулилось дівча, бо лібідо, бо зірка, бо мода.
Оченята тернові, а кінь – при її борозні.
І чого б то мені уявляти понтони і свічі …
Після празника всі розбредуться по залах, кутах.
Він купив їй браслетку, парфум дорогий Nina Ricci.
У конвертах вітання… Вуаль елегантна, густа.
На сукенці атласній – квітки, у волоссі лелітки.
Научає сестра, як тримати поділ, стремено …
І ніхто не спиняє оцю – одинадцяту – Лідку.
Туш її попливла. А жених кутуляє стегно …
Витирає тоненькі вуста, запиває шампанським,
Обіцянки записано, складені речі й контракт.
Премійований він у Парижі, у Сопоті, Гданську …
Якось буде … Віагра в кишені – не домисел, факт.
Лікував печінки, фарбував сивину, пив настої.
Про дитячу кімнату велися розмови, авжеж.
Крав найпершу свою ще в період Афгану, застою …
А тепер повезе вісімнадцятку до узбереж.
Витиратиме їй молодий гондольєро сльозини,
Розкошує сьогодні – бо свайба маестро! – юрма.
Ну, немає для Лідки добрячої з бука лозини.
Надивилася Лідка феєрій-казок сінема.

 

***

Зима кохання. Плед, вино …
У шибу вітер: " …не воно …".
Сніжиста мішура чудес …
Майоліка: мисливський пес.
На хутрі вовчому – фугас.
Нема для звіроловів нас.
Цей світ не йде на компроміс.
Потовчені ляльки … сервіз.
Ось томик Гейне. Темно … та
Зігріє вовна золота …

 

***

Обійми ночі харалужні.
Змія в сорочці гамівній.
Так легковажно … близько … пружно …
Ще видихаю в чуба "ні …".
Посоловіли очі пуми.
Порвався яшмовий браслет …
Адаме, восьма ранку. Нумо
Орати зорний фіолет.
Є в тебе відсьогодні Єва.
Вари дамаск, ламай мечі.
Ти був царинником у лева.
Тепер царюєш на парчі.

 

The best

Сусідська Настя – викапана Шерон Стоун.
Срібна медаль у чашці, на дивані – клоун.
Не стрівся їй Річард, купив обручку Саша.
Баба край хвіртки хвалиться: "Розумниця наша …".

А Настя удосвіта мчить … Електричка на Київ.
Ліпить-пече пиріжки … Тату "синиця" – на шиї.
Телефонує подрузі: "Збираю на краще …".
П`є густий кефір на ніч, зелений чай – натще.

Кола під очима. Секс … Вагітність … Сесія.
Мати строчить пелюшки: "Важка професія …".
Батько-далекобійник доїхав таки до "білки".
Серги Насті в борошні, вихідні – понеділки.

Очі великі, сірі, волосся пшеничне.
Тицяють вагонні тітки книги езотеричні.
Купує сосиски дешеві, бо лащиться Мася …
Була перша дівка левади – за рік одцвілася.

Їй би - ролі найліпші, сукню синю фалдисту!
Відмовила продюсеру з Ічні, з Божків – танцюристу …
Балдахін "Besta fiesta NEGA", піджак – Гуччі.
…Люляє доню, співає: " …а ти живи лучче …".

 

Метелик на шторі

1
По шкірі – дотично … Палити не можеш.
А час виставляє павучу сторожу.
Утішуся злетом, горняточком кави.
Ти любиш, не брешеш … а очі лукаві.

Тут джаз… Надихає охвітна береза.
Ти пий… Ось цукерка, я вельми твереза.
Ось рибка надії – блись-блись … – між тарані.
Тобі некомфортно. Я Майя, не Аня.

Кастровані тигри, вгодовані сойки.
І блюз недослуханий тлумиться зойком.
Розкремсаний спокій. Безсоння. Навіщо?
Торішній жасмин, шкаралуща і кліщі.
Тонка прозаїчність, метелик на шторі.
Прасіті лілові у білому морі.

2
Це меганаївність. Весна-забаганка.
Жмуточок поезій. Розсипана манка.
Замотую пальця – поранив осотом.
Малюєш русалочку зеленороту …

Картина вже продана. Трішки сумливо.
Ти хочеш у Хіос, там сміх і оливи …

А тигрів дратують осінні мурахи.
У двері – ослиці по слово … по лахи.
Із яблучних зернят приносять намиста.
Не бійся мене. Я – остання, пречиста.

3
Душевні стриптизи і голка довженна.
Я вприснула сяйва у ляльчині вени.
Лягаю – вдивлятися в малева Босха.
Меди на ослоні, знекрилені оси …

Міняю турботи на протуберанці.
Черв`як дощовий у кільковій бляшанці.
Пайєтки пришила. Пугукають сови …
Злинаю. Ідуть холоди-птахолови.

Лишаю любові крупинки робусти.
А муза сміється: "Ой леле … попустить" …
В цинобрових нетрях ваксується шкіра.
Ти моря глибини сімкартою зміряв.
 

Разом

Називав чужу делікатно – Лумініца.
Щодня сюрпризи-дари, мов іменинниці.
Жалівся на депресію, погоду, нежить.
А законна думала: за ким знову стежить?
Поправляла плед, садила кота на коліна.
– Це в тебе хто сьогодні: Катя чи Ліна? –
Чистила яблука на райське варення.
Набирала борошно в сито, дощ – у жмені.
Згадувала, як торік називав її – Ліззі.
Складала рецепти, пасьянси, валізи.
Викликала таксі, забувала адресу …
– Лишайся на горосі, буденна принцесо! –
Відривав жиголо погляд від монітора.
Що вадить? Клітка тепла, м`яка, простора.
Купи пекінеса рудого … чи канарку.
Я тут на прив'язі, для адюльтеру шпарка.
Не дружина – хижачка, абіссинська кішка,
Ти он позавчора лащилася до Мішки …

…Дивилися разом фільми, старі світлини.
Збережи хиткі шлюби, свята Магдалино.

 

Десь-не-десь

Десь у Плеромі тихо та огрійно …
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить …

Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?

Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає … Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.

І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.

 

Осінь

Вічний Мелькіадес ходить між дворами,
Пропонує сито у зірках для мами,
Татові – кресало, гребінець – бабусі.
Я б аж два купила … та сичали гуси.
Виміняла деко на пиріг вишневий.
Дав ще й теплу кофту …
Ой бабусю, де ви?
Візерунки ловкі, барва черепаша.
Циган посміхався, виїв миску каші.
Не дурив … божився. Руки у корості.
Осінь … сни мигдальні …
 …і щоночі гості.
Родаки, предтечі … Не шумлять уранці.
Розтають безслідно, промінь – по фіранці.
Тиш. Із пригощанням жодної мороки.
Соломинку візьмуть … не маліє соку …
Яблучка лишаю на вікні, де квіти.
 …кофту – для бабусі – розплітає вітер …
Тільки в кукурудзи не сивіють коси.
Хитрий Мелькіадес позолоту носить.
Павутиння – даром, лиш дублон – фізаліс.
Всі облуди світу має в арсеналі.
Хто б йому не вірив? Маже рани медом.
Чарівні сандалі … ґудзики з Толедо …

 

Ілюзія

Там небо струмувало на мохи…
Ти впевнив: не потрібні крила ширші 
За ті, що мають жваві дітлахи, 
Щоб линути у льолях понад вишні.
Ти сипав журавлину на моріг, 
Сліпим дощем укрив смагляві плечі. 
А думка в’язла реп’яхом до брів: 
Десь має бути світу приконеччя.
Ти лебедів… Жарини й амбру ніс.
На віражі освідчився – лукаво. 
За крок до прірви жовтий замок зріс.
Плин анфілад – в басейн, де біла кава.
Підхмарні сосни з білками – довкруг.
Із парадизок – яблучка всолоди…
В три мушлі я збирала мішуру –
Та бутафорія блищала, мов клейноди.
Обарвив казку в потойбічні кольори,
Дарма шукати щирості в палітрах. 
Спромігся ти – Ілюзію створив. 
 …кого несеш у сяйво нині, Вітре?

Зима

Амур задуб на дереві … Зима.
Стріла примерзла кінчиком до шиби.
На столику надкушена хурма,
Качан капусти, хрін, баньката риба.
Засніжений будинок між доріг.
Укрився Карлсон шоколадним пледом.
Одну стрілу скупий амур беріг.
А бджоли крижані дзуміли: "Меду б …".
Снігурку ніс чорнявий бородань.
Рядилися вчорашні мацапури.
На підвіконні гибіла герань.
Сороки скрекотіли: "Ні – цензурі …".
Лягали спати дітки, пси, ченці.
Ліпились нісенітниці на стіни.
Амур тримав насіння в кулаці.
Горобчик цюкнув – хто ти? – у коліно.
Блукали гноми в гетрах вовняних,
Тепла й чудес шукали серед люду.
Скрипіли берці … Бій титанів стих.
"Нутеллу" смакувала тлуста Люда,
Хиталась абажурна бахрома.
Коханий потенційний ніс ялинку.
Амур задуб на дереві. Зима.
 …хто принесе божкові одежинку?

 

Узагальнення

1
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти – пароплавами гучними …
Крилом сяйним черкало нездійсниме …
2
Імлисте молоко. Рожеві хмари.
Внизу – полин альпійський, пал Сахари.
І був щербет … і мушмула кислюща …
Сховався шлях за дикорослий кущик.
3
А оь і літо … 
Молочай, ставочки.
Висить часник ліловий на гвіздочках.
Наповнені верейки, вірші, верші.
 …безсмертником на дні цебра - найперше.

Не було …

…бува любов рожева, бура, синя.
І чим обарвити, якщо бліда?
Росте – як сонце, колосочок, диня …
Тече униз – немов гірська вода.
Підхоплює зорю, живицю, пісню.
Довкола гуки … неозорий ліс.
Не вірить слива, що цвісти запізно …
Втіка любов під скреготи коліс …
А я спізнала вітряну, високу.
Летіла вслід …
Розбилася об скло.
У дощ підняв чужий ліловий сокіл.
Клює … 
Джерґоче: "Вітра не було …".

***

Від любові немає зілля.
Флери губиш. Вузлів нав`яжеш …
Наблукаєшся білопіллям,
Де зчорніли чужі пропажі.
На припонах млини музейні.
Їсть кулешу казкар-мірошник,
Запиває жалі портвейном.
Кум-вітрець хилитає кошик …
Знов не знає, де діти стріли.
Діти стрілись, пішли за дуба.
Протікає ріка-текіла –
Упівнеба … і тануть юрби …
Милосердя у будній свиті
Набива реп`яшками бодню.
Млосно … лунко … 
Медком розлиті
Понад житом пісні народні.

Планета людей

Далека жінка плаче молитвами.
У мене в серці скерцо, в неї гами.
На сцену йде конферансьє жахіть…
Планети вистачить усім. 
Живіть!
Пустелі. Острови. Тайга. Фіорди.
Озимину тратують плямні орди.
Настане благодать, коли пантер
Задовольнять букетики гербер.
Далека жінко, вже розмито межі,
Мої-твої світи в чумній пожежі.
Вода гірка й червона – із ковтьоб.
Промови-лозунги – лиш фейк і «стьоб».
Тепер сини – супроти ката й брата.
Хрущі зніміли, в вишнях – медсанбати.
Це територія, де грища затяжні.
Не втопиш горя в Сяні чи вині.
Якби ж усім узятися за руки.
Якби ж почути зойки віри й муки.
Людей планета. 
Фолк. Оргазми. Рик …
Бої за газ… газони … черевик …

Ассоль

Соки носила синові,
Що на морській косі.
Пахла сливово, цитриново…
І шепотіла: «Ти сій».

Дні обростали клятвами,
Вибачень – щільний стос.
Врази на серці – плямами.
Шторм лютував усерйоз.

Спрагло хотіла спокою,
Вже не пурпурних вітрил.
Що ж ти клюєш її, соколе,
Поміж янтарних мірил?

Скарб у мішечках і нішах.
Внукам – конструктор, пістоль …
Віршем укрилась півгрішна
Мигдалеока Ассоль.

Бляклі світлини і мапи.
Висох трикутний басейн…
Грей, не поставивши крапки,
Вмер у кирпатої Джейн.

В слоїках мокнуть оливи.
Ряден пацьорки руді.
Цятки на шибах по зливі.
Пахне корицею дім.

Хвилі гойдають волосся…
Аркуш важкий, мов пісок.
Все, що бажала, – збулося.
Спурхнути б їй поміж сов!

Хто розженеться – шукати?
Мрево густюще, як мед.
Рейвах, омани, відкати …
Фальш – кордарон, флавамед.

Сукні носила сріблясті.
Грея стрічала з морів.
Молиться: «Боже, не впасти б».
Шовк пурпуровий зопрів.

 

Меланхолія

I
Лоза винограду – в чеканні… із лезом руки.
Смарагдові грона – лелітки дощу і проміння.
У вуликах бджоли. Запахли медком шулики.
Я вішаю штори – зелені, бузкові, кармінні.

Молочний підсніжник малює білявий синок.
Нараджую, мовкну. Душа – ясно-жовтий октаедр.
Ще Літо від мене – за подих, за подив, за крок.
Павітер співає тужливо у межах октави …

II
З небесних медуз боса Осінь вичавлює мжичку.
Жмуточком пір’їн окропила півсонні кущі,
Небавом його умочає в чорнильницю-річку,
І Вітер-синоптик читає: “Дощі … мла … дощі”…

Сухим чорнобривцем утерло сльозиночку Лихо,
Гойдливу колиску в дуплі абрикоса зів’є.
Віскривим дитям чеберяє, із горщичка п’є,
Де гасне бегонія … Вільго, просвітлено, тихо.

Десь марять остудою страуси, царствені леви.
В безводних пустелях самум вимальовує хвилі.
Я – в царстві осмути, від спеки і прерій – за милі.
Хода уповільнена. Чутно кигикання меви.

 

Передосінь

Йде Персефона в темряву Аїда …
Сльоза Деметри сковує мурах…
Принишклий Серпень пише заповіти.
Час пертурбацій – в змішаних лісах.

Клубочиться туманище імлистий…
Холодні роси – Сонце у печалі.
Неквапно жовкнуть липи серцелисті.
Летять зозулі в золотаві далі …

Пелюстя вкрило тацю й сир овечий.
Борвій дарує сіро-бурий батик.
Аїд цілує Персефоні плечі –
І гірко плаче безутішна мати …
Кукурудзиння не гамує сльози.
Осушать мох, любисток, павутина…
Кружляють вірші-ґави… Мовкнуть оси.
Мине півроку – Персефона злине!

 

Аж до сьомого поту…

В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
Підбігає до черги окроплений дощиком син.
Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій …
На столі між гайок – недоліплений палевий кінь,
Олівець Н-4, блокнот, недописана казка.
Хилитається черга … Бракує нетлінних творінь.
А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки.

Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі.
Змій таркатий просив політати до ранку над плесом.
Бились нетлі об шиби … Балакали з вітром кулі …
Чорт вигадував бомбу, хтось – вічний двигун, хтось – колеса …
Притомилася фея. Зів`янув зелений роброн.
Чорний кіт перейшов три дороги й одну автостраду.
Все принесене відьма сховала у кований схрон.
– Аж до сьомого поту … – сказала … Чи, може, до граду.

Лев`ячі алгоритми

1

Не личить левиці ловити форелі.
Із прихистку вийшла. Міазми… тунелі…
Стрибки триметрові … Ущелини, кручі …
Кігтиська міцнющі, ліани тягучі.
Руде левенятко примружить очиська.
Сердитий татусь повернув з бойовиська.
Не варто кусати за гриву чи бока!
Граційна левиця, криваві патьоки …
Лежать кісточки від газелі та зебри.
Назавтра всім прайдом – на зоряне дербі.
А тропи колючі… За хвилю до трапа
Лиши найслабкішим замурзану шкапу.

2

Втекли антилопи. В бік сонця – гієни …
Тягни носорога з імлавої сцени.
У лігві просторо. Облизуйся, кішко …
Пригадуй суперниць ошкіри-усмішки.
Залатуй циганською голкою рану.
Тобі прокидатися, золотце, рано.
Канапку зжуєш, та й відсунеш заслони.
Дими … Алгоритми війни-оборони.

 

Хуга

лютий
хуртеча
ями
сагу писати
вмерти
битви
герої
мами
кай уникає герди
гномів червоні лиця
зорі в заметах білих
вірші виткі суниці
стриб за чужі наділи
Грид посмакує вперше
чавлячи крізь люстерко
Один очима креше
лист горни … фантазерко …
кінь восьминогий скаче
в кільця вогненні …
шосте!
дайте м`який окрайчик
я ж не просила острів

пам`ять і думка
хуга …
вир …
воронячий ірій
я народилася вдруге
щоб оминати валькірій

 

трем ліри

1

хмариночки манні буденний горох
стає неможливим літати удвох…
амбіції амби пернаті осли
спиняли пегаса бесаги трясли
душі не лишили ні слів ні гриба
пройшли титарівна проява раба…

2

лунка порожнеча хрипкий поговір
обпалюєш глека бо вже й медозбір
трем ліри делірій блаженних п`яниць
театр мімікрій порцелянових лиць

простуєш ніхто не спитає квитка
дорога остиста і кладка хитка
скрекочуть жабки зупиняйся отут
і ряска поживна й махровий батут

дубові боввани олжа ворожби
панас із парнасу рахує горби …
платівкою абби втішається ох
ой леле журавка упала у льох

нанизує бабця неонні грушки
пригадує хутір шпички галушки
уповні жоржини дзуміє бджола …
всі дні увертюри до опери мла

поміж абрикосів засохлий абрек
зима … обдає вогнедишшя пащек

вишивані льолі складаєш у скри …
цибата синиця зірвалась на крик
насилу осилив грачок букваря
орел яснозорий в тенетах застряг

3

суниці парсуни тримай оберіг
матусині пальці ще лущать горіх
озорено стелю гостріші кути
гойднула колиску де м`ятні жмути

 

Макрозйомка

люди руйнують систему
система ламає людей
вчора затиснені клеми
а завтра фонтани ідей

люди блукають у житі
мокро – словесна вода
на макрозйомці нажите
жовтень … зимова слюда

знають чимало маршрутів
хочуть повсюди ураз
люди кричали в Бейруті
люди кришили Кавказ

люди хитають систему
система ламає хребти
плазмою в міць кремнезему
переливаєшся ти

що тобі снилося душе
пошуки звізд у траві
вибух … спотворення суші
шрам на Господній брові

від сотворіння від спраги
натовпи хочуть вина
мерхне турецька чепрага
люд посилається на …

над ґелґотінням і вище
плине заверблена твердь
виламай хлопчику свищик
хай налякається Смерть

йдеш за колюччя акацій
ти деміург чародій
прагнення мандрів санацій
і вірулентність надій

 

Між туску сепій

Цей потяг їде … Гусне Час.
Зупинок – тьмуща.
Ніч колу п’є, душа – печаль.
Строката гуща.
І десь у тамбурі повій,
Сліпців і бранців
Поділить люд масний сувій,
Вестиме танці.
Кому кав’яр, кому рулет,
Поету – волю.
Лякає-вабить фіолет.
Бракує солі.
Між астролябій-тарілок
Трем алідади.
Валізи, дрантя помилок.
І зорепади …

Цей рух – чортам наперекір.
Блищать колеса.
Ген-ген Форос і Армавір.
В жаринні плеса.
На місці бути не могли,
Бо ми ж не гірші.
Із лепехи ячить кулик
Просяні вірші.
Ми віддалялись від брехні,
Отар, скловати.
По рейках – привид на коні.
Зла ринда гатить.
Хай невідомо, хто із нас
Вціліє в серпні,
Крушімо висі плексиглас
Між туску сепій.

Мчимо … Вишиванки всота
Діра ненатла.
А вийшли з центру, із кута,
Несли ковадла.

 

Ні брату, ні свату, ні куму …

1

Висіла об`явка на дошці зеленій:
"Приходьте, шукаю наступника для …" …
А псюги хлебтали водицю студену.
В капусті плодилися грошики, тля …
Текла крізь пісочний годинник марнота.
Вивчали романтики партогенез.
Під "Отто Дікс" рюмсали, мліючи, готи.
Строчили дятлята лункі смс.

Гордилися баштами Кам`янець, Піза.
Виводили чаплі дітей на крило …
Поет прилаштовував панну без візи.
Всі ж бачили біса, таріль-НЛО …
А панна дивочна, плитка і незрима.
Не треба їй кави, не крає сальця.
Одне лиш уміє: відшукувать рими,
Чіпляти пір`їну – до коми, слівця.

Поет помирав, залишаючи спадок.
Пристроїти музу халепа – авжеж.
Тріщали невтишні червневі цикади.
Гефест вимальовував графік пожеж.
Ріс попит на цукор, тверді "каракуми".
Малечу катали машинки "на час" …
А муза – ні брату, ні свату, ні куму!
…Зірвало об`явку брудне циганча.

2

Читало чи ні, те для нас таємниця.
На аркуші в цятку – німий телефон.
Дзвони … Відкупорюй варення з чорниці …
Агов, циганчатко! Майнули – мов сон:
Той аркушик, віяла, віхоли, цяці …
Кибитка спинялася біля ларька.
І музи, і роми – одвічні скитальці.
Шкоринка медова, хлібина гірка.

3

Схилилася муза над одром зеленим.
Болотні вогні. Дві русалки. Лото.
Прогнала з кута пасербиня Олена,
Три тижні міняла на скраб і манто.

 

Акварелі

Біла відьма й чернь озерна
Пригощали душу терном,
Сум кришили, лляли сонце,
Підпалили волоконце.
Зайнялася давня скриня,
В ній таїння темно-синє.

Десь узявся пастушок,
Ухопив луску шишок,
Лиска – дзбани із Опішні,
Маслючки позаторішні …
Пес шукав … Летіла ґава:
"Є для мене цвях іржавий …".

Залишилася між приском,
Дріб-зернина з дивним блиском.
Насінина проростала.
Відьма каже: «Листя мало».
Муза шепче із орелі:
«Подарую акварелі,
Буде мальва гонориста,
Наплете павук намиста».

Три синиці носять глинку,
Ґава кроїть одежинку.

Квітка виросла за планку,
Оминула упійманку.
Бачать мальву сиві сови,
Кіт, підковані корови …
У барвінку втретє шок,
Ріс поземно – під смішок …

«…їй нема альтернативи, –
Шерхотіє бабця-слива. –
Хай росте за парапет …
Вишня краде фіолет!».