Жінка-УКРАЇНКА

Україна – не дишло, не дзиґа, не біта -
Не крутнеш, не повернеш, не вдариш по пиці
Україна – кобіта, чудесна кобіта!
Лацна, файна, гаряча сільська молодиця.

Не вінок, а очіпок, у свято – хустина.
Сорочина на грудях напнута до тріску.
Всюди з нею за руку – маленька дитина
До якої ще пряник чередується й різка.

До якої ще мова не завжди дієва,
Часто сльози, чи окрик – засторога від бід.
І отак день за днем – напрацьована Єва
І за руку – її неслухняний нарід.

Чоловіка нема. Був Адам – але сплинув –
Заробітки, діла… ще бозна-яка блаж,
А вона осталась, бо у матері – спина,
Бо у батька інсульт, бо валився гараж.

Так, вона осталась – без коханця чи брата.
Тільки часом кума присила пармезан
Та олії два літра…та ще шоколаду –
Італійський привіт – для сільської мадам…

Зранку поле, худоба, умити дитину,
Щоб розвиднились очі, щоб брали блакить…

Україна не дишло, Україна – людина!
Ви кохайте її, а не просто беріть…

(с) ТатаРівна