Жінка-УКРАЇНКА

Знаєш, я розумію людей, які ховають, не завжди, але ховають за посмішкою все, що у них наболіло. У них особливі очі... Якщо дивитися в них довше і глибше - там видно не тільки озера...

Знаєш, я розумію людей, яким важко знайти довіру, не завжди, але дуже часто їм важко. Якщо почути їх - вони не тільки красиво говорять, вони «обпалені»...

Знаєш, я розумію людей, які, незважаючи на свій важкий досвід, намагаються вірити, хоча б тому, що вони розвинені, цікаві та мають щире серце. Я навіть зрозумію їх, коли вони його заховають, нехай зовні все буде не так, але там, всередині... їм важко, тому що вони ранимі більше, ніж здаються...

Знаєш, я розумію тих, кого важко зрозуміти, тому що вони відкрили своє серце, а його знову розтоптали... Ти скажеш, що вони черстві? Надмірно пафосні? Самозакохані? Якби вони могли сказати всім, то вони б сказали, що їм просто боляче...

Не всі, не завжди ... Але так часто і багато хто помилково думає, що вони сильні особистості... Звичайно сильні, а що їм ще залишається? Думаєш, вони з часом черствіють? У цьому є якась частка правди, але я знаю точно - вони не черствіше тих, хто їхнім серцям залишив безліч ран, іноді ще й посипавши їх сіллю...

Знаєш, я розумію людей, які промовчали... Тому що їм завжди є що сказати. Я їх розумію ...

Знаєш, я розумію людей, які відкривають себе, а їх за це вивертають навиворіт... В їхніх очах - цілий світ, зовсім інший, такий щирий... Вони йдуть в тишу.

Знаєш, важко зрозуміти, як вони залишаються такими сильними і продовжують вірити, адже вони живі...

Їх сила в їх благодушності, хоч якби їм не намагалися підрізати крила, а вони летять...

Юлія Фурса