Жінка-УКРАЇНКА

Любов Григорівна Карпенко народилася в селі Пашківка Ніжинського району Чернігівської області. Дитинство минуло в селі Дорогинка Ічнянського району Чернігівської області.

У 2002 році вийшла в світ перша книга поезій «Тепло долонь». Згодом були видані її поетичні книги «Осені печаль», «Сховаю в серці я зорю», «На крилі у долі», «Подих вітрів», «Скошене серце», «Сніги, сніги…», «Склянка полину», «Переймаю вітри», збірка пісень «Мелодії душі на струнах серця», а також пʼять дитячих книжок: «Передзвін», «Ведмідь і бджоли», «Дзвони дитинства», «Дивокрай», «Киця Пуша».

Друкувалася в журналі «Літературний Чернігів», київських часописах, журналах «Адвентистський вісник», «Отчий поріг», антологіях «Сонячна мальвія» (видавництво «Задруга», Київ), «Склянка часу», німецько-російсько-українських антологіях «Autumnus», «Bruma», «Антологія сучасної новелістики та лірики України. Політика» (це видання стало лауреатом 11-го всеукраїнського конкурсу «Книжка року — 2009» у номінації «Сучасна поезія та афористика»), «Радосинь — 20» (видавництво «Задруга», Київ). Друкувалася в районних газетах «Трудова слава», «Ічнянщина», «Ніжинський вісник».

Співавтор циклу поезій в опублікованій під псевдонімом збірці Ігоря Качуровського «Parodiarium Хведосія Чички: Пародії, шаржі, епіграми, літературні жарти», виданій у Дрогобичі 2013 року.

Окремі вірші перекладено болгарською та російською мовами (переклади опубліковано в альманахах «Денница» та «Утренняя заря», Софія, Болгарія).

Вірші в авторському виконанні звучали по обласному радіо в передачі «Сонячні кларнети», на всесвітньому каналі Національного радіо в радіожурналі «Україна літературна» та радіопередачах «Берегиня», «Якщо не ми», «Літературні читання».

Член Національної спілки письменників України, член спілчанського літоб’єднання «Радосинь». Лауреат обласного конкурсу «Краща книга — 2004» в номінації «Поезія» за книжку «Сховаю в серці я зорю» та «Краща книга — 2010» за книгу «Сніги, сніги…». Лауреат ічнянської літературної премії імені Василя Чумака.