Жінка-УКРАЇНКА

Вíкна сьогодні ридають свічками,
Світло від них неспокійне, тремтливе –
Пам’яті біль не вгасає з роками,
Правда не гоїть болючі надриви.

Правда дозує ковтками отрути,
Як забирали останнє, шакáли –
Розумом це неможливо збагнути,
Бо не орда, а “свої” убивали.

Борщ із кропиви, відрóсток калини,
Жолудь торішній, морозом прибитий…
Тут без хрестів вимирали родини,
Цвіт українства, міцний, працьовитий.

“П’ять колосків”, сатанинські закони,
Ґвалт продзагонів, “червоні” порядки –
Землю всівали невинних мільйони, 
І ненароджені їхні нащадки…

Днесь пам’ятати і взяти в грядуще,
Отче Всевишній, дай розуму й сили!
Все ж дочекались замучені душі –
Їх пом’янули, за них помолились…

Іван Гентош,
25.11.2017