є і нині. Сучасників української літератури запросто можна зустріти на Євромайданах країни – вони як ніхто відчувають у цьому потребу – бути разом з народом. На своїх сторінках у соцмережах письменники діляться терміновими повідомленнями про зниклих, про події, про необхідні речі для мітингувальників, коментують дії влади, закликають долучатися до мирного протесту…Ми не намагалися зібрати усі цікаві і значимі слова та думки наших митців пера, але те, що не змогло пройти повз нашу увагу, – ми зібрали тут. Тож читайте, дивіться – і зустрінемося на Євромайданах. Бережіть себе!
Ірен Роздобудько:
«Збираймося на майданах – це само собою. Але у мене прохання і пропозиція: кияни і гості міста, нехай би жоден з вас не ступив розважатися на той каток і під ту ялинку – вони в крові. Нехай на ньому катається Янукович!».
Брати Капранови:
«Були на мітингу. Слухали вождів. Воістину зібрати майдан в Україні може тільки влада, а розігнати – тільки опозиція».
«Влада хоче зробити вигляд, що нічого не відбуваєтся. Здається, час починати активні дії у проукраїнських областях. Наприклад, тимчасові попереджувальні блокування доріг. Бо інакше страйк буде тільки на папері».
«Друзі-кияни!
Фортеці беруться або штурмом, або облогою. Наша справа – облога. Тому давайте візьмемо на себе максимум – бо це НАШЕ місто.
1. Допомагайте Майдану усім, чим можете – найкраще спочатку запитати, що потрібно, а потім нести. – отут https://galas.crowdmap.com/
2. Запрошуйте до себе прибулих з інших міст – зігрітися, помитися, поспати.
3. Хто може – запишіться до “Нічної варти” і вартуйте на Майдані у найскладніший час – вночі. acba@acba.com.ua – або на сторінці Спільна Справа.
4. Обов’язково ходіть на щоденні мітинги – після роботи. Це дуже важливо.
5. Мінімум один раз візьміть участь у пікетуванні Кабміну – знайдіть можливість.
6. Носіть стрічку, пов’яжіть стрічку на машину.
7. Скрізь – у супермаркеті, на базарі, в транспорті – обговорюйте події Майдану, станьте пересувним Майданом.
8. Посміхайтеся – бо це піднімає нам усім дух.
Сьогодні все вирішуємо ми!».
1 грудня Брати Капранови вийшли на Євромайдан з лопатами
.
Оксана Забужко:
«Е ні, Вікторе Федоровичу, так серйозні пацани не роблять!(((
Якщо програма “5 кроків ЄС назустріч Україні” вперше (!) пропонується щойно у Вільнюсі (“у нас в кустах оказался рояль”? а де ж він був раніше?), – це значить, що за ввесь час перемовин Україна насправді до Угоди не готувалася.
А це, своєю чергою, значить, що чинний український УРЯД МАЄ ПІТИ У ВІДСТАВКУ. В повному складі, і негайно – вже в понеділок.
І студентам, яких керівництво вишів на Майдан не пускало, саме час піднімати гасла: УРЯД У ВІДСТАВКУ! ТАБАЧНИКА ГЕТЬ!!!
І це буде логічно і правильно.
По-українському. І по-європейському. Бо для нас це синоніми.
Бо історичний процес – штука незворотня: його можна загальмувати, але не можна “повернуть вспять”, як Сталін сибірські ріки повертати хотів))
І цей процес триває: ніщо не скінчилося.
А наразі – У ВІДСТАВКУ!!!»
“Я в ці дні саме в Польщі – єдиній країні ЄС, для чиїх еліт наша Асоціація є життєво важливою справою (її успіх/неуспіх визначить розстановку сил в ЄС на багато років наперед!). Це важливо (це “ТЕЖ Євромайдан”!)) – давати в ці дні коментарі польським ЗМІ, розмовляти з польськими політиками й творцями громадської думки.”
Дара Корній:
«Львів. Євромайдан. Свято демократії. Світлі радісні обличчя. Мер міста, як добрий приятель, Шевченко, як оберіг нації, студенти, як головні герої революції, бабусі-дідусі-тати-мами, які зі сльозами розчулення на очах. Я люблю Тебе, Львове! Бо ти – справжній, бо ти – український. Дух нації живить тебе І все ж, серцю не спокійно, бо воно в Києві та йому болить… Допоможемо серцю, львів’яни, чим зможемо – молитвою, своєю присутністю в його осерді, діями, вчинками, позитивом, бо без нього (без серця тобто) ми – мертві».
Юрій Винничук:
«Прощай, кохана канапо! Прощай, любий компику! Цьомаю вас, недочитані книжки! Пора і мені на Київ. Але спочатку на львівський майдан, бо пішла чутка, що їдуть і до нас беркутушки».
Макс Кідрук:
«Сьогодні вночі Янукович припустився помилки, котрої в грудні 2004-го уникнув навіть до мозку кісток авторитарний Кучма. Поки що важко сказати, як воно буде далі. Але в одному я впевнений на 100%: Янукович в цій країні не доживатиме.
Ні в Росії, ні в Європі його не чекають. А від сьогодні – я переконаний – той народ, який це мурло з таким цинічним пафосом називає своїм, дожити спокійно в Україні не дасть.
.
Марія Матіос:
«Варвари в нашому домі! Не даймо їм жодного шансу!».
Дмитро Лазуткін:
«Вчора читав вірші на головній сцені майдану – була фантастична енергетика!!!сьогодні – відчуття сумного неспокою, недорішучості якоїсь…ну невже саме так треба ставитися до людей, чи цього вони заслужили – молоді, щирі, чесні, наївні, наші?.. невже комусь в кайф – аж так розтоптувати ілюзії? де ініціатива? де жага бою?!».
У КМДА
Світлана Поваляєва:
«Лист російських письменників на нашу підтримку чомусь викликав у мене сльози. От сиджу і ридаю. Може, просто втома і нерви, а може… від того, що так відкрито виступили люди, декого з яких я знаю особисто, які здавалися мені дещо зверхніми, “імперсько” зверхніми. Я не вірила в те, що вони дійсно, насправді визнають нашу культуру, мову, країну – окремою, інакшою, в жоден спосіб не належною до горезвісної “Колиски”. Я помилялася! Вибачте! ДЯКУЮ!»
Сергій Жадан:
«Не можна дозволяти купці малоадекватних спекулянтів формувати наше майбутнє. Не можна дозволяти безвідповідальним популістам і шарлатанам торгуватися нашою країною. Не можна мовчати й покірно стояти осторонь, коли нас позбавляють права голосу. За великим рахунком, справа навіть не в підписанні цією угоди. Справа в необхідності змін, необхідності усунення цієї влади, необхідності революції. Ми всі потребуємо цих змін, і я певен, що ми зможемо їх здійснити».
Андрій Любка:
«Я можу багато сказати й написати про Європу й європейські цінності, але сьогодні мені здається, що вся Європа, вся європейська могутність полягає просто в стоянні на Майдані. Не існує нічого важливішого – треба просто вийти й показати свою гідність, яку розтоптати так просто нікому не вдасться. Саме ця гідність, саме це стояння й роблять нас європейцями.
У ці дні на вулиці й площі вийдуть найкращі українці, справжні європейці, для яких важливим є зараз щось більше за політику, за Україну й Європу – важливою є цінність людини, людського життя, свободи в найнаївнішому її значенні. Я хочу побачити ці прекрасні обличчя. Зрештою, пора нам зробити перекличку – “Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?”.
Тому я скасовую всі плани й справи, шукаю літак і лечу в Київ.
На наш #Євромайдан! До зустрічі на барикадах!».
Іван Андрусяк:
«Діюча влада заявила, що вона не згодна з діями діючої влади і вимагає від діючої влади розслідування неправомірних дій діючої влади».
Анатолій Дністровий:
«Приїхав дружини дід, ветеран УПА (був хлопчиком-зв”язковим) Степан Якубчак і питає, де записатися в добровольці Я кажу: сьогодні епоха мирних протестів!».
Галина Вдовиченко:
«Що я тепер відчуваю? Що ми таки народ. І ця жага змін та руху вперед – ознака здорової, живої, великої спільноти. На Євромайданах стався незворотній тектонічний зсув, ми вже не повернемось до мертвотної нерухомості. Наші діти, які виросли за ці роки, з огидою відвертаються від неї, йдуть геть від неї. Що тепер, після вчорашнього дня, після цієї ночі? Триматися ближче одне до одного, наша сила – в єдності».
Галина Вдовиченко у Живому ЄвроЛанцюзі зі Львова до Шегіні
Друг Читача
