Жінка-УКРАЇНКА

Ольга Володимирівна Романишин народилася та виросла на Прикарпатті (м.Долина, Івано–Франківська область).

Перші спроби пера відбулись у шестирічному віці та були поштовхом до того, щоби Слово стало невід’ємною частиною життя. З відзнакою закінчила Долинську дитячу школу естетичного виховання імені Мирослава Антоновича у 2002 році (клас фортепіано). У 2006 році закінчила Долинську спеціалізовану школу І–ІІІ ступенів №6, отримала золоту медаль «За високі досягнення у навчанні». Того ж року переїхала до міста Львова, після вступу до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, де мешкає й сьогодні.

Лікарка (спеціалізація «Акушерство та гінекологія»), фрілансерка, громадська діячка. Членкиня мистецької спілки «АБО», членкиня  літературно–мистецького об’єднання «Без меж». Лавреатка IV Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича у номінації «Поезія» (добірки), дипломантка міжнародного українсько–канадського літературного конкурсу «Крила», що проводився серед авторів однойменного альманаху, в номінації «Поезія» (II місце).

Співає, грає на фортепіано, збирала фольклор, зокрема народнопісенну творчість. Пише вірші та коротку прозу. Друкується у регіональних газетах та журналах, багатьох колективних літературно–художніх виданнях (альманахах). Готує до видання дебютну поетичну збірку.

Одружена.

Письменниці близький Григір Тютюнник з його кредо: «... З любові і муки народжується письменник — іншого шляху у нього нема».