Олександр Кобиляков — поет, громадський діяч

Олександр Кобиляков народився 24 вересня 1978 року, в місті Петропавлівськ-Камчатський, в сім'ї військовослужбовця. Українець, більшу частину свого дитинства прожив у Харківській області.

Перший свій патріотичний вірш написав у 2005, через декілька місяців після «Помаранчевої революції». Вночі, коли йому наснився Тарас Григорович Шевченко, який читав свою поезію, а потім спитав: а що ти зробив для України, що ти написав? Олександр почав йому розповідати перші два рядки вірша, потім прокинувся і просто записував свої думки, які лилися рікою… Цей поетичний твір відображає події, які почали відбуватися наприкінці 2013 року і має назву «Наш дім – це наша Україна».

Свій вірш Олександр публікує на шпальтах інтернет простору в перші дні «Революції Гідності», яка почалася восени 2013, а вже в 2014 вперше його публікують у друкованому виданні антології Майданівських віршів «Небесна Сотня», щоправда зі змінами, на які сам автор дозволу не давав. Можна сказати це перший в житті вірш, але це не зовсім так. Час від часу поезії писалися в шкільні та студентські роки.

На даний час Олександр пише багато патріотичних віршів, бере участь у політичному житті країни та є громадським діячем.

ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Герої країни на захист повстали,
На захист тебе і на захист Держави!
В якій ще не вмерла ні слава, ні воля,
Якій посміхнеться ще кращая доля!

Прокинемось браття, прокинемось любі!
Поки ще в жилах вільна кров козака,
За долю країни усі небайдужі,
Йдемо на Майдан захищати права!

Ганебнішої влади країна не знала,
Так саме не знала вона і тоді,
Що ворогом стане, хто мав захищати,
Хто клятву давав і хто зрадив її.
    
Хто зрадив нас з вами і хто посміхався,
Хто зброю підняв, хто над нами  знущався,
За злочини ці відповість за законом!
За все що зробив, відповість перед Богом!

Герої країни – загиблі Герої,
Залишаться в серці навіки з тобою.
За долю країни, за гідне буття,
Поклали вони своє власне життя.

 

ВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ

Вертайтесь живими, Герої країни,
Вертайтесь, бо вдома чекає сім’я,
Чекає родина, чекає дружина,
Чекає Героїв країна щодня.

Чекає і вірить в твою перемогу,
Довіривши своє безцінне життя,
Кордони та землі свої неділимі,
Тобі доручила немов немовля.

Ти стиснувши зуби її захищаєш,
Бо це Богом дана нам наша земля.
Герой України, ти зможеш – я знаю,
З тобою Господь, за тобою ж вона.

Свята, незалежна твоя Батьківщина,
Як рідного сина тебе береже,
Квітуча і рідна тобі Україна,
Від щирого серця дарує себе.

Вернетесь живими, вернетесь – я знаю,
Вернетесь, бо вдома сумує сім’я,
Сумує родина, сумує дружина,
Героя країни чекає вона.

 

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО

Вставай моя рідна, вставай, Україно!
Вставай, бо терпіти таке не можливо!
Вони хочуть змусити всіх нас мовчати.
Вони хочуть націю в рабство віддати.

Повстанемо браття, повстанем усі!
Держави сини, матері і доньки!
Повстанем, щоб жити в найкращій країні!
Щоб жити не на, а в Україні!

За те, щоб онуки спасибі  сказали,
За те, щоб у світі нас всі поважали.
За те, щоби жити в найкращій країні,
За те, щоби жити в своїй Україні!

 

ЛЮСТРАЦІЇ - БУТИ

Ще серце болить від подій на Майдані,
Ще шини димляться, бо віримо ми,
Загиблі Герої, що б’ються з бісами,
Ламають хребта цій ворожій орді.

Зламаємо й ми всі незрушні паркани,
Які збудували пани-крадії,
Вони їх будують, тому-що бояться,
Як Бога бояться, людської ганьби.

Коли йдуть до влади, то всі обіцяють,
Заможність, покращення, гідне життя,
А потім раптово усе забувають,
Бо жити стає їм все краще, щодня.

Ми бачимо те, що нас знов надурили,
В парламент проходять одні й ті самі,
До влади повзуть, бо ще не зрозуміли,
Народу тепер, не важливо хто ти.

 

ДОПОМОЖИ

Біда настала в Україні,
Ворожа сила в дім зайшла.
Допоможи своїй країні,
Зламати ворогу хребта.

Скажи: «я вільний українець!»
Державу свою захисти.
Допоможи  своїм Героям,
Кремлівську погань зупини.

Всім тим, хто зараз у окопах,
Боронить неньку від чуми,
Тим, хто в тилу допомагає,
Чим можеш, тим допоможи.

Допоможи, врятуй країну,
Не будь байдужим, бо не час.
Борись за неньку Україну,
Борись, це твій єдиний шлях.

Є інший шлях, це вічне рабство,
Це шлях образи та ганьби.
Коли не маєш Батьківщини,
Нікому, не потрібен ти.

 

НЕ ЗРАДЖУЙ

Не зраджуй героїв, не зраджуй країну,
Не зраджуй, бо іншої в тебе нема,
Вставай і борись за свою Батьківщину,
Твоя Батьківщина – це твоє життя.

Це твоїх нащадків свобода і воля,
Це прадідів наших священна земля,
Твоя Україна у світі - єдина,
Цінуй те, що має країна твоя.

Борись та виборюй святу незалежність,
Борись за майбутнє країни життя,
За рідненьку мову її солов’їну,
За те, що здобула країна твоя.

Цінуй кожен день, кожен крок України, 
Цінуй, як цінуєш ти власне життя,
Цінуй те, що ти є «Укроп» України,
Цінуй те, що маєш, ніж те, що нема.

 

НАШ ДІМ, ЦЕ НАША УКРАЇНА

Наш дім, це наша Україна!
Це наша сила, наша воля,
Держав багато, а вона єдина!
Так захисти ж її від ворога лютого!

Повзуть вони, немов черв’яче,
До влади рвуться, як скажені пси!
Не бійся їх, вони тебе бояться!
Вони, на нашій рідній нам землі!

Це окупанти нашої країни,
Перевертні часів СРСР,
Державна мова, рідна мова України,
Так захисти ж її, з тобою Дух Святий,

Скажи їм: «годі нами потикати!
Я українець, а не «руський раб!»
Я українець і я цим пишаюсь,
Країна, рідна Матінка моя!

Не бійся жити і казати їм в обличчя,
Що ви, як ненажерливі сичі,
Не бійся їх, вони тебе бояться,
Вони на наших прадідів землі!

Відстоїмо ми нашу Україну!
Відстоїмо, вона у нас одна!
Єдина, рідна в світі нам країна,
Вона є рідна матінка моя!

 

ПАТРІОТ УКРАЇНИ

Не здолати російську орду,
Доки вороги лізуть до влади.
Доки зрадники є у тилу,
Кращу долю, не слід нам чекати.

Не покращити наше життя,
За порожні одні обіцянки.
Треба брате іти до кінця,
Незалежність свою захищати.

За майбутнє, за долю дітей,
За квітучу свою Батьківщину,
Проти зрадників та ворогів,
Повстає патріот України.

Об’єднався весь вільний народ,
Рве кайдани російської банди.
Йде у бій захисник-патріот,
Щоб привести найкращих до влади.

Щоб Країною правили ті,
Хто цінує свою Батьківщину.
Ті, хто любить більш себе її,
Рідну неньку свою – Україну.

 

УКРАЇНА – ПЕРЕМОЖЕ

Вкраїно - матінко моя, 
Яка ж не легка твоя доля,
Ще не звільнилась від катів, 
Як сталося велике горе.

Повзе москалівська орда,
Повзе, як хмара, чорна, клята,
Стріляє «Градами» вона,
У тих, кого вважала братом.

Ховаєш ти своїх синів,
Загиблих в боротьбі з ордою,
Та небо плаче, бо вони,
Країни нашої Герої.

Орда надіялась візьме
І знищить нашу Батьківщину,
Не сподівалася вона,
На гідний опір України.

Поразка, втеча та ганьба,
Чекає ворога в країні.
Хто йде зі зброєю до нас,
Від неї сам же і загине.

Здолає клятих ворогів,
Моя рідненька Батьківщина,
І запанує на весь Світ,
Квітуча ненька -Україна.

Олександр Кобиляков