Володимир Сідлецький — поет

Володимир Володимирович Сідлецький (народився 22 липня 1989 на Одещині) — музичний продюсер, філософ, поет.

За освітою дизайнер одягу (кутюр'є), майстер декоративно-прикладного мистецтва. У 2007 брав участь в обласному одеському літературному фестивалі «Південна Ліра». В 2009 – займає третє місце в Хмельницькому обласному конкурсі «Поезії несходжені стежки». 2014-2015 бере участь у благодійних акціях на благо Україні. У квітітні 2015 виступає на мистецькій зустрічі «З любов'ю до України», присвяченій 200-річчю від дня народження Михайла Вербицького. 

Друкувався в районій газеті «Вісті Кодимщини», у збірках «Кодимщина літературна» (2007), «Сто строк» (2009), Lithium (№ 7, 2012), «Мати» (2015) 

 

******

Сягаючи крізь століття,
Схиляємо голови
Перед Твоїми заповідями,
Перед твоєю силою,
Бо мудрість немає кінця.
Навіть скоївши помилку,
Ми залишаємось часткою Бога…

 

*******************

Мені б хотілося тебе почути,
Бо серце заливається журбою.
І, тихо придивляючись, із неба
Яскрава зірка упаде додолу.
«Ця зірка – ти», –
мовляв колись романтик,
І я почую в мить неждано темну
Твій голос ніжний. трепетний, ласкавий,
Відчую дотик рук і поцілунок…
Але минеться скоро моє щастя,
Як проминає, в решті-решт, життя.
І зірка згасне, і романтик разом
Через кохання з нею помира.
Твоя душа молитиметься Богу,
Щоб зірка та моєю не була…

 

**************************

Народження без болю не буває,
За винятком народження рослини.
Без тебе я... Мене іще немає,
Без тебе я неначе й не людина…

 

Посвята

В жорстокій війні
Зірка спадає.
Зірка нещастя
Надлюдством сіяє.
І чорнії дні,
Чорнії ночі
Зійшли на народ,
Нежданні,
Пророчі.
Жахливі роки.
Та наші діди
Не здались пітьмі,
Гордо стояли
За нації дух,
Життя покладали
За нинішні дні –
Щасливі чи ні.
З тієї борні –
Ми ще живі.

 

*******

Чи дощ,чи сніг
мені закриє очі –
Та бачу серцем
я твою печаль,
Красу очей,
волосся водопад…
Я так хотів
до тебе пригорнутись,
І ні на мить
Тебе не відпускать,
В твоїх очах
навіки потонути,
Останній подих
лиш тобі віддать.
…Чи дощ, чи сніг
мені закриє очі,
Ти поруч – то на серці
благодать.