Марія Володимирівна Гуменюк народилася у селі Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області в селянській родині репресованих. Після закінчення школи навчалася у Чернівецькому індустріальному технікумі, а згодом – у Тернопільському фінансово-економічному інституті. Працювала технологом по виробництву цегли та економістом на підприємствах будівельних матеріалів, очолює обслуговуючий житлово-будівельний кооператив.
* * *
На плечах жіночих три кутки у хаті,
І у кожнім душу сонце зігріва.
Тут любові прихист носиків кирпатих,
Тут кохання пристань, як бальзам слова.У жіночім серці доброти криниця,
Це його основа, вічне опертя.
Мудра і прекрасна жінка – трудівниця,
Берегиня, мати, дарщиця життя.На плечах тендітних є опора світу,
Скупана в любові вічна її суть.
І допоки сонце над землею світить,-
Матерям подяку діти роздають.
* * *
Ранкова прохолода відганяла сонливість. Троє пастухів поспішали за чередою, перемовляючись і слухаючи одночасно музику із транзисторного приймача. Надворі тільки сіріло.
Село залишилося за розлогими осокорами. Пастухи прискорили кроки, щоб вчасно відігнати худобу від буряків або молодої пшениці, які так і вабили до себе соковитою зеленню.
Корови раз по раз смикали зелену гичку і хлопчина повертав їх влучними кидками палиці, яка падала так, що змушувала вибігати худобу на дорогу.
На заході яскраво рожеві промені розбудили небо і, немов поважна золота паляниця, викотилося з-за обрію ранкове сонце.