Жінка-УКРАЇНКА

“Месія” міняє “Месію”

"Месія" міняє "месію",
А жити нелегко стає,
Як слово тримати не вміють,
То розум Господь не дає.
Мережать папір лже-здобутки
І гірко, і сором за них -
За їх чергові оборутки - 
Народ до пори лиш притих.
Не вічне це наше терпіння,
Якому дивується світ,
Є розум, і руки, уміння,
Хоч знищують нас скільки літ.
Ми є уже нині - високі,
І душі нам гідність кує,
Від влади біда і неспокій -
Давно вже з вогнем заграє.

2010 р.

Святі матусині прикмети...

Лелеки, доню, прилетіли,
Побачити їх добре в леті,
Щоб ніжки, люба, не боліли – 
Матусині святі прикмети.

Дитяче личко завмирало,
І очі чисті, як криниці,
Вдивлялися у небо синє,
Шукаючи там диво-птиці.

Років багато відійшло, 
І ті літа – уже далекі,
А я все чую голос мами,
Як бачу, що летять лелеки.

17.12.2008

Вік у мене уже серйозний...

Вік у мене уже серйозний,
На помилки не маю права –
Відцвіла моя злива квітів,
Нині я - вже осіння отава.

Ще потрібна родині, дітям
І онук моє серце гріє,
Та в осінні заплакані ночі –
Небо скупо мені зоріє.

Хоч нелегко, а мушу звикати,
По законах осені жити.
Все одно досі жаль мені,
Що не можу «міні» носити.

І не можу горлати пісні,
Під гітару, у нічку темну,
І чекати на диво із див – 
На кохання – велике, взаємне.

Я так сумно і іронічно –
Про оті, що з обрій сповзають.
Та ці роздуми, мабуть, вічні,
Як листочки уже опадають.

18.07.2013

«Не хочу їхати з Майдану…» 

Не хочу їхати з Майдану –
Мені, напрочуд, тут спокійно.
Тут нині твердь і наша Січ,
І по-родинному надійно.

Бо народилася ізнов –
Нескорена, міцна держава –
В якої буде майбуття
І гідність і велика слава.

Вогонь багаття очищає
Від безнадії і розпуки…
Злітають в небо у пориві –
Натруджені і сильні руки.

У казанах мирно кипить
І упріває добра каша,
Майдан усмішками зорить,
Чекає змін країна наша.

Тут наша Січ і той рубіж
З якого відійти неможна.
Попереду груднева ніч –
Холодна, знакова, тривожна…

20.12.2013

«В агонії бандитський клан…»

В агонії бандитський клан,
І по-звірячому лютує.
Ніколи «хам» не буде «пан» -
В конвульсіях агонізує.

Зачистки роблять уночі,
Удень не дивляться у очі.
МАЙДАН до кожного кричить :
-Вставай, як далі жити хочеш.

Вставай і захищай родину
Від беззаконня і біди,
Борися за свою країну,
Бо, як не ти, то хто тоді?

11.12.2013

Черешні на межі

Уминає за дві щічки
Мій онучок полунички,
І черешню, і малинку,
І духмяну зрілу сливку.
Ну, а я дивлюсь на нього -
Дні дитинства бачу свОго:
На причілку утла вишня,
Під вікном гілля бузку –
Отакий садок тодішній,
І по всьому так кутку.
В Мефодія росла груша,
В баби Ганни на межі
Залишилися черешні, 
Бо були, немов чужі.
Не мої, - зреклася Ганна,-
Їх Макар колись садив
Для дружини Дуні, діток ,
Дуже їх уже любив.
Та Макара давно вбили,
Дуню з дітками - в Сибір,
І черешні поза тином
На увесь порожній двір.
Дозрівали нам на втіху
Дві черешні нічиї,
В огорожі - біля церкви -
Липи і каштан цвіли.
Яблуневі і вишневі - 
Всі сади під зруб пішли,
Бо на кожну деревину
Всім податок довели.
А з чого його платити,
Як в колгоспі трудодні,
Молоко і яйця здати,
Та і шкуру із свині?
І в Сибір харчі послати
Бо рідня у засланні,-
Бідний батько, бідна мати
Виживали, як могли.
Ми, малі, не розуміли
Їх трагедію душі,
Нам би лиш дозріли груші
І черешні на межі.

2012

«Братні» обійми 

Дужче стискаються «братні» обійми,
Скоро не зможемо вільно дихнути. 
Підлі інтриги, невидимі війни –
Ставлять на карту:" Бути - не бути..."

Як нам багато завжди обіцяли,
Прямо до ніг нахиляли небо,
Та обіцянки усі забували,
Як вдовольняли свою потребу.

Мітять у козирі ( биті вже карти)!
З реклами ягнятами позирають...
Хто обирає майбутнє в країні –
Правду про це давно вони знають.

Тягнуть уперто в «Таможній союз»,
Гори усім золоті обіцяють...
Тільки на ділі – давно роздягли
І, як мішень, на прицілі тримають.

Погляд порожній кличе в «Союз»!
Що йому - погляду наобіцяли? 
Вибори скоро в країні «грядуть»...
І найдурніші уже здогадались. 

09.03.2013

Погоничі пригнали віслюків...

Погоничі пригнали віслюків
На мітинг – у підтримку президента,
Що він у нас, мов янгол, із небес, 
І кращого немає претендента.

Парламент - той давно без тями,
Інтриги, без кінця, снує,
Прийшла пора - його до ями
І референдум на це є.

Стояли мовчазні, понурі –
Хіба що вухом хтось тріпне.
Худі - в облізлій, сірій шкурі,
В очах, хоч зрідка, гнів майне.

Погоничі, як мавпи, схожі,
Все розпиналися, як добре жити…
Йдемо угору, усе множимо,
Досхочу є: і їсти, і пити.

Усе хвалили нашу владу ,
І конституцію , і закон,
Що, мов, усе у нас до лАду -
Що там украдений мільйон. 

На цирк небачений дивився
Заручник мавпячих чеснот.
Брехнею як не удавився
Холуй, що любить так народ.

І президент, і весь перламент,
Він, хоч худоба, бачить все –
Давно пора усіх до ями
І мавпу, що таке несе.

2000-2001

Мово моя, пісне моя...

Мово моя, пісне моя -
Ти той ключ, що відкриває небо.
Всі нападки лютих ворогів
Нам з тобою пережити треба.
Щоб з землі, яку Господь послав,
Линула до нього - наша мова,
І щоб кожний з нас у серці мав
Шану і любов до свого слова.

Мово моя, пісне моя,
Серцем вірю – здолаємо смуту,
Бо тобі не вперше – ти борець!
Вийдемо і з цього ми закруту.
Ти для нас єдина і свята,
Мов хорали срібні , з серця ллєшся,
І пора ще буде золота,
Ти віками, мово, не здаєшся.

19.10.2012