Жінка-УКРАЇНКА

***

- Ти снишся?
- Снюся, зажмурюй очі...
- Коли здійснишся?
- Коли захочеш.

- Ти снився...
- Знаю, зірки сказали.
- Ти так дивився..
- Так мило спала..

Лягаю спати,
Зірки моргають -
Між хмар лапатих
Нам снів шукають...

***

 За стукотом серця, за цокотом часу,
Життя мого коню - біжи!
По чорному дереві плаває брасом
Захмарена ніч - звук дрожить.

Між лусками риби і перами птаха
Мій спогад, затиснений вглиб -
Народжений пагін, личинка комахи,
Підводне мереживо з риб.

Я все пам'ятаю, як вітер здійметься,
Годинник проскаче: цок-цок...
Так лоскітно стане - десь ближче до серця,
Впивається в струни смичок.

Розродиться звуком той світ бородатий,
А кінь мій іде у галоп,
Чи правильно це? - Я не буду питати,
Лечу - аж за хмар перекоп.

Прокинуся - втік знов гривастий мій спогад,
Шукаю його - як клубок,
За ним я іду - куди бачить лиш погляд,
Годинник сміється: цок-цок...

***

Йой!
Ніч крадеться звіром,
Йой -
Шерсть припало білим,
Мой -
Тихо так ступає,
Мой,
Хижо поглипає...

Гай,
Не страшиси звіра,
Гай,
Ну прийми на віру -
Він
Не кусає дурно,
Йму
Аж самому журно.

Так,
Він хижак, то правда,
Так,
Затискаю згарду,
Ну -
Ходи ближче, сивий,
Ну,
Обійму за гриву...

***

До потемків - трохи,
До снігу - за подих,
І слухаю кроки
Морозів прозорих.

Гора студеніє,
Зима кріпить землю,
Потрохи темніє,
Я постіль розстелю.

І слухаю зиму -
Сніжницю чекаю,
Як снігом местиме -
Тебе вколихаю.

З найлегшої хмари
Посипало білим -
То зовсім не чари -
Ми всі так хотіли...

***

Лущиться місяць - вниз шкаралупа,
Вітер шкребеться в хижу-халупу,
Лускає тиша - зноситься порох,
Родиться буря високо в горах.

В чаші черленій сік ожелюда,
Хмаро, вступися - дихати буду.
Треба, щоб небо синє і чисте,
Ти пливи далі - звідти дивися.

Небо з напруги дощ випускає,
Ящірка в камінь тіло ховає,
Місяць голіський - лиш пролупився,
Вітер з-за хмари аж задивився.

Можна і в купіль - першу і чисту,
Воду принесла нам ріка бистра,
Хлюп - і до раня не випливає
Місяць-дитина: душу купає

***

де кити зустрічаються спинами
і вода видихає спокоєм
перестану боліти хвилинними -
глибина з мене все висмоктує

і крізь шкіру я дихаю всесвітом,
а вода розступається колами,
коли випливу - спокій лиш нестиму,
так навчили отут, поміж зорями

просто вийду з води на березі,
просто... диню на двох ділитиму -
буде добре нам чути ремеза
і уголос мовчати з рибами

***

Я оперена листям
І беззахисно горда.
Цим туманом імлистим
Свою душу загорну.
Я не вмію кричати
Про вчорашній неспокій,
Сірий дзьоб лелечати -
Чорне ягоди око,
Все мовчить і лиш дише,
І моцується спокій,
Не чіпай мене, тишо -
Не дивись темним оком.
Відпочину - і вийду,
І оперення зблисне -
Молодик в небо прийде
І на хмарі повисне.
А тепер дайте спокій
І не гладьте за душу -
Мій ставок неглибокий,
Та впивається в сушу.
Я там плаваю часто,
Не пускаю чужинця.
Там лиш риба крапчаста,
Під водою сріблиться..

***

Я дишу світом, впливаю в глиби -
Там воду ділять червоні риби,
Там темно трохи і зовсім тихо,
Якесь хвостате тікає в рифи -

Там добре, світку, вода холоне,
Хитає небо - сухе й червоне,
Поміж водою, її кругами
Впливаю в себе, лиш змах ногами -

Вдихаю тишу, і гладжу риби:
- Глибокий світе, а ми могли би
Впливати в море твоєї сили?
- Я пущу мудрих - коби просили...