Жінка-УКРАЇНКА

Будучи відносно аполітичною людиною (але це не говорить про відсутність будь-якого інтересу до культурно-політичного життя країни), важко говорити про таке політичне поняття як Європейський Союз. Можливо, моїх знань замало для розуміння політичної ситуації у відносинах між Литвою та Україною, але спробувати спрогнозувати їх подальший розвиток, безперечно, можна.

Починаючи з перших років незалежності, Україна відверто прагнула встановити дипломатичні зв'язки з європейськими країнами. Зараз такі відносини є показником високого рівня зовнішньої політики нашої держави. Україна має плани входу до ЄС, але для цього необхідно виконати так звані Копенгагенські критерії, за якими найвищі світові стандарти у політичному, економічному та культурному житті мають задовольняти інтереси Європи. Та чи є у такому приєднанні до 28 найвпливовіших країн світу якийсь привілей саме для України, бо кожен крок, який, тим паче, може змінити долю мільйонів українців, повинен бути виваженим, осмисленим та обміркованим.

Як відомо, у кожній відповідальній справі треба мати надійного союзника. Мені здається, що Україна шукає такі якості саме у представництві Литовської республіки. Звичайно ж, найвдалішим моментом буде взаємовигідна співпраця і допомога, яка, маю надію, не перетвориться у свідоме споживацьке ставлення як до природних, так і до трудових ресурсів обох країн-союзниць.

Якщо заглибитися в історію, то можна лише пересвідчитися в тому, що стосунки між двома державами тривають уже близько семи століть. Ще в часи входження українських земель до складу Литовської держави спостерігався помітний взаємовплив культур, який супроводжувався активним проникненням політичних та економічних особливостей у життя обох народів. Такі ж відносини зберігалися і в період СРСР. Після утворення вже окремих самостійних держав єдність дещо зменшилася, з огляду на те, що країни відокремилися, але не втратилася повністю. Тепер же , маючи свої посольства, обидві країни законно взаємодіють у питаннях освіти, політики, культури, активно використовуючи спільні ринки збуту, популяризуючи культурний обмін та втілення наукових ідей, фінансують різноманітні проекти та мають певний вплив у визначених сферах діяльності.

Та чи достатньо для України лише того, що вона займає дуже вигідне геополітичне положення для того, щоб називатися європейською державою, незважаючи на її розташування у східній частині Європи? До речі, Україна, як найбільша Європейська країна, має видимий потенціал у розвитку своїх міжнародних контактів та залученні інвестицій.

Яка ж тоді користь може бути для україно-литовської молоді? Той факт, що Україна, починаючи з 2014 року долучатиметься до «оновленої» Болонської системи (диплом матиме двомовний додаток), свідчить про проєвропейську орієнтацію нашої держави, тож з того часу, як українські, так й іноземні студенти, литовці зокрема, зможуть отримувати вищу освіту й в Україні, будучи впевненими в тому, що одержаний диплом визнаватимуть на міжнародному рівні. Це також сприятиме активному обміну науковими й творчими особистостями, у рамках різноманітних молодіжних форумів, освітніх та наукових проектів, міжнародних конференцій.

Можу з упевненістю говорити про те, що в кожної людини є мінімальний список країн, які вона хоче відвідати. Для України ж вступ у ЄС буде виграшним варіантом у тому випадку, якщо туризм і всі доходи від нього будуть працювати не тільки у бік самої Європи, а й на покращення статусу держави - України на європейському рівні із залученням туристичних потоків з пізнавально-рекламною метою. Мені здається, що в цьому сповна може допомогти Литва, яка є членом Європейського союзу майже десять років.

Як на мене, міжнародні відносини ніколи не завадять у побудові стійкого підґрунтя для входу в ЄС, а майбутнє повинно бути в єдності народів. Тим більше взаємопідтримка України і Литовської республіки може бути вигідною у будь-якому випадку: і для розширення кордонів ЄС, і для зміцнення зовнішньополітичних зв'язків вищезгаданих країн, і для формування надійного поля міжнаціональної культурно-політичної діяльності. Для початку ж хочеться детально обдумати всі виключення, тонкощі і деталі, щоб без остраху і тривоги, а з гордістю можна було сказати: “Я — європеєць!”