Жінка-УКРАЇНКА

Василю Шкляреві

Весняний день,зимова ніч…
Чи осінь…
Шелест паперу ,чути скрип пера,
Він творить, ну а вітер листя носить…
Невтомно пише все біля  вікна,
Не по шаблону  пише  наш  письменник,
Всім критикам не буде догоджать.
Прямий у слові, мужній та  відвертий,
За справедливість він готовий воювать.
Любити Батьківщину закликає,
Вивчати мову та історію її,
Своїми творами людей навчає
Боротись, берегти свій отчий дім.
 Ви гідні є, щоб зватись патріотом,
За вашу працю, полюбились нам,
Здоров’я та наснаги у роботі,
І творчих злетів я бажаю Вам!

Воїнам УПА

До волі спрага була до нестями,
Вони ішли в смертельній круговерті,
Аби не стать покірними рабами,
За Батьківщину ладні були вмерти.

Ще волі вороги живі зостались .
Та не здолати нас ,не підкорить!
Бо воїни УПА іще не здались,
Могутній дух у душах їх не вбить!

Боролись за майбутнє Батьківщини,
Не зупиняючись , крокуючи вперед !
Залишивши навік свої родини ,
Здолати намагались вражу Смерть!

Пам’ятаємо  Вас Українські повстанці ,
Ваша мужність звільнила простори святі,
Зійде слава про Вас ,наче сонце уранці
Ще прийдуть України роки золоті!

Чи була  б держава без вас незалежна?
А чи ворог би знищив й сліду не лишив?
Вічна пам'ять повстанцям і слава безмежна,
Слава нашій Вкраїні й героям оцим!!

За  волю!

Свята земля, щедро полита кров'ю,
Стежки, засіяні  мільйонами  кісток…
Страшна та чорна та пора боїв за волю
Та  тисячі  патріотичних ще  думок.

Вони за  рідну землю умирали,
Та не скорились ляхам козаки,
І зрадників жорстоко  всіх карали,
Бо зрадив  Січ – то  зрадив навіки.

Багато  полягло в борні героїв,
 Розумних працьовитих вояків,
Та  їх  поєднує  одне  бажання – волі,
Й  не зрадити народ та  земляків.

Коли  під  шаблями  ворожими конали.
Із  їхніх уст лунали   ці слова:
Щоб кляті вороги  усі пропали,
І буде  воля , поки наша  Січ жива!

***

Що за часи тепер настали?
Не хочуть люди мови вчити,
Ту рідну мову. Нею  змалку
Учила мама говорити.

Забруднюють її нещадно,
Говорять лайкою не раз,
А ще є люди , що говорять,
Чужою мовою для нас.

Та що за мода в Україні?
Її ж потрібно підіймати
З колін , щоб встати неодмінно,
В майбутнє з нею крокувати.

Бо мова , наша солов’їна  ,
Багата й милозвучна теж
Плекайте ж мову України ,
Гордіться та любіть без меж.

Не розуміє цього влада.
Коли ж до неї вже дійде ,
Що слово рідне знов розквітне,
Коли любитимем своє!

* * *

Ось тут  я народилась і зростала,
У місті цім живуть мої батьки,
Із  перших  хвиль життя  зачарувала
Краса  містечка цього на віки.

- О, рідний Ходорове  ,як же  не любити
Краси  твоєї ? Лагідних  вітрів?
Неначе цілий вік без неньки  жити,
Ось так  без тебе, Ходорове мій.

Тут  зачаровує  усе: тонка травинка,
повітря чисте,  пташечка дзвінка,
прозора, чиста  крапелька-росинка ,
Яка на сонечку  безслідно висиха.

Куди закине  доля  , я не знаю.
Чи буду  я  у рідній  стороні ?
Та  щиро  вірю, що  запам'ятаю
 Містечко  над  ставом у всій  красі!!

Цінуйте своїх  матерів

Мама – найперше слово дитини.
Мама – це перші кроки  в житті.
Мама – найкраще ,що є  у  людини.
Маму, маму свою бережіть!!!

Спасибі,мамо, за любов і за щедроти.
За те, що Ви дали мені життя,
За всі переживання та турботи,
Спасибі, рідна матінко моя!

Пам'ятаймо тривожні недоспані ночі,
Сумну сивину  від тривоги за нас,
Ті рідні до болю засмучені очі,
Які  проводжали в дорогу не раз.

Чи  є  світліше щось у світі цьому
За неньки  очі, стомлені, сумні?
Молітеся, любіте, прославляйте,
Цінуйте рідних наших матерів.