Жінка-УКРАЇНКА

На тлі загального трешу напишу про один момент людяності - в такий час це сприймаєтсья як диво і подарунок. Коли вчора покемони прорвали барикаду і пішли на людей, я з невеликою групою "хитрохвостих" вшивалася манівцями, через Маріїнку, аби уникнути тисняви й масової паніки. Вибігли до Арки. Там мєнти. "Не туди! - ледь чутно каже нам один з них. - Там пакують. Вниз, на Поділ, і швидко!" Ми просто поїхали по схилах таким собі "паровозиком". А на Подолі теж мєнти. До мене: "Що там? Разкажіть! Прорвали барикаду..? Чорт... Ну ви бережіть себе... і жилетку "преса" краще зніміть, вона вас не спасе!". Думаю, перемога базується саме на такох от маленьких "виходах з рамок" кожного на своєму рівні. На таких несподіваних поривах.

Olena Maksymenko