Жінка-УКРАЇНКА

Велетенський рушник Кобзареві вишивали тернополяни у п'ятницю, 7 лютого, в краєзнавчому музеї. Довжина рушника – 7 метрів. Його створюють на честь 200-річчя народження Тараса Шевченка.

Саме в п’ятницю тернополяни приєднались до всеукраїнської акції „Рушник Великому Тарасу”. Ідею рушника, до слова, придумало подружжя Микола і Тамара Степаненки. Вони також були організаторами акції “Рушник національної єдності”.

- Щоб придумати візерунок, ми їздили по тих місцях, де жив і перебував Шевченко, - розповідає пані Тамара. – Це - Чигирин, Моринці, Кирилівка. Із кожного місця брали характерний орнамент. Основою візерунку стало "дерево життя", виконане у різних відтінках червоного кольору.

З обох країв візерунку будуть дві дати: 1814 та 2014. Вишиють також рядки із поезій Шевченка, які пані Тамара зараз називає пророчими.
- Спочатку планували вишивати цей рушник у кожному місці та селі, де був Тарас Шевченко, - каже Тамара Степаненко. – Але нас почали запрошувати і у інші міста. Тож ми вирішили, що буде доречно, щоб уся Україна, весь наш народ таким способом вшанував пам’ять великого Кобзаря.
Рушник вишивають на старовинному полотні, виготовленому з конопель. Тож він матиме надзвичайну енергетику українського народу, вважає Микола Степаненко. Адже полотно – з рослин, які ростуть на українській землі, а вишивальники вкладають у цей візерунок частинку своєї душі.
- Я горда, що зараз маю можливість вишити цей рушник, - каже тернополянка Ірина Кушнір. – І  прикласти свої руки до його створення, тому що це - історія. Шевченко це той стержень, який надихає людей.
До вишивання долучилось чимало майстринь із Тернополя та області. Серед них - майстер вишивки Людмила Павлова, яка у 2007 році також приймала участь у створенні „Рушника Єдності”.
- Звичайно ж я не могла оминути цю подію, - говорить пані Людмила. – Рушник - це дуже хороша ідея, тож я підтримую організаторів. І ми ось такими заходами підтверджуємо, що Україну не роз’єднати.

 Окрім майстринь по декілька стібків на рушнику залишили і студенти Вищого професійного училища технологій і дизайну.
- Мені подобається ця акція, - каже студент училища Іван Сторожук. - Побільше б таких рушників, які в собі несуть наші українські традиції та історію. 
До речі, усі, хто долучився до вишивання, будуть записані у паспорт мистецького виробу. – Ось пройде 100 років і ці всі люди стануть частиною історії, - каже Микола Степаненко. – А діти, які зараз вишивають рушник, колись прийдуть вже зі своїми дітьми чи онуками і зможуть показати своє ім’я в протоколі.
Окрім України, організатори акції планують також завітати у Казахстан, Санкт-Петербург, Москву та у столицю Литви Вільнюс. До вишивання долучаться також і у Верховній Раді.
Нам запропонувала створити макет рушника єдності з Європою, - розповідає пані Тамара. – І як нам повідомили президент Литви долучиться до вишивання „Рушника Тарасу”. Також ми спробуємо сформулювати принцип концепції „Рушника Європи”.
Після поїздки до Литви організатори повезуть рушник на Майдан, аби енергетика майданівців перейшла на вишивку.
- Копію цього рушника ми подарували Майдану, - каже Тамара Степаненко. - І там його виносять разом із портретом Шевченка на визначні події, як, наприклад, на Віче.

http://20minut.ua