Жінка-УКРАЇНКА

Ідучий з корінням гетьманського роду,
Ідучий з вогнем і мечем козаків,
Ідучий з Шевченком – борцем за свободу
В 21 столітті народ України прозрів.

Століттями хрещений болем і кров’ю
Згинався під кулями, в панськім ярмі,
Боровся із ворогом під власними мурами
І вмирав в 21 столітті на Майдані своїм.

О, народе, терплячий від горя і болю,
У лоні прокляття, зради й вогню,
Узявши Шевченкове слово, як зброю, 
Ти дав відсіч тирану, Москви холую.

І озвався твій дух волелюбства в столиці,
Де народ розділили на дідів і панів,
Де в Києві-граді мова рідна в темниці,
А храми гетьманські в московських попів.

І тут, і усюди розплодилась влада
В павутинні облуд, цькування і зла.
«Лиш би у кріслі, лиш би посада!» -
Похіть у мозку людськім проросла.

- Хто ти, людино, щоб словом Пророка,
Мене президента вчити життю?
Ти – вічний мій раб, ти – неборака,
Слово не мовить підлеглий царю.

Століттями чуєш слова ті, народе,
Уволили волю – не Божу, людську.
Не дай хоч сьогодні загинути роду,
Повстань проти леза, що здирає луску.

І завтра – не падай, пробудися до праці,
Будь пильним до влади і мужнім в словах.
Хай ім’я Шевченка не тільки бояться,
В 21 столітті хай здійсняться пророчі слова.

Галина Фесюк