Жінка-УКРАЇНКА

Цікава творча співпраця склалася у письменника Сергія Дзюби з художнім керівником і головним диригентом Чернігівського академічного народного хору обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Коцуром, завідувачем художньо-постановочною частиною хору Анатолієм Покришнем і генеральним директором – художнім керівником обласного філармонійного центру, заслуженим діячем мистецтв України Юрієм Кравчуком.

Віднедавна в репертуарі хору (а цей колектив добре відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами) з’явилися пісні Сергія Дзюби «Сивий птах» (пісня про батька) та «Сон древнього собору» (цю пісню Сергій створив у співавторстві з поетесою та істориком із Чернігова Оленою Терещенко). Причому Сергій Дзюба сам написав музику до своїх нових пісень.

Ці твори вже не лише виконуються, а й високопрофесійно записані для радіоефіру й передані обласній державній телерадіокомпанії. Також ансамбль обласного філармонійного центру зараз працює над піснею Сергія Дзюби «Я намалюю сон» (музика й слова Сергія, ідея – Юрія Бедрика).

«Свого часу, тридцять років тому, я грав на баяні та гітарі, співав і створював пісні. Вони є в репертуарі кількох талановитих виконавців, – розповів автор. – Але потім почав писати книжки і так захопився (на сьогодні їх – 44), що увесь цей час практично не брав до рук музичних інструментів. А нещодавно раптом з’явилося таке бажання. Тож щирою дякую талановитим і шляхетним людям, які допомогли донести мої пісні до людей!».

Світлана БРАГІНЕЦЬ,
зав. відділом чернігівської бібліотеки ім. М. Коцюбинського

Сивий птах

(Слова і музика Сергія Дзюби)

Сивий птах на зиму відліта,
Клекотом прощаючись з селом.
Батьку рідний, де оті літа?
Може, їх насправді не було?!

Приспів:

Хто на скроні кличе заметіль?
Як чолом простерлась борозна?
Я візьму натомлений твій біль,
Щоб не несла смуток сивина. 

Ще вберуться в білий цвіт сади,
Припорошать звідані стежки;
Та на них залишаться сліди,
Що лягли, як прожиті роки.

Приспів:

Сон древнього собору

(Слова Олени Терещенко та Сергія Дзюби, музика Сергія Дзюби)

Зачепився місяць за дзвіницю,
Спить, стомившись, стародавній Спас.
Може, уночі собору сниться,
Як колись молився сивий князь.

Приспів:

Смеркли в сяйві прозорому
Куполи золоті,
Денним гомоном зморені
Стихли схили круті.

Під покровом темної завіси
Хмари з вітром рвуться в перегон.
Ніч на вістрі князівського списа
Срібні зорі забира в полон.

Приспів:

Димом вогнищ настояний
Терпкий запах землі.
Переможний клич воїнів
Вдаль несуть журавлі.

Згорне ніч розлогі чорні крила,
І світанком визріє блакить.
Хай відвага множиться і сила,
Щоб звитязі піснею гриміть!

Приспів:

Над шляхами далекими
Час нестримно пливе.
Пам’ять серця лелекою
У минуле зове.

Я намалюю сон

(Слова і музика Сергія Дзюби, ідея – Юрія Бедрика)

Я намалюю сон, щоб міг тобі наснитись
Безмежний, щедрий світ, а в ньому – ти і я.
Правічна голубінь, в яку не надивитись,
В очах твоїх ясних від щастя засія.

Відкинуть хмари тінь, і ніч навіє спокій;
Від пахощів вітрів серця охопить хміль.
І враз тобі до ніг, красуні ясноокій,
Осиплеться зірок небесна заметіль.

В долоні ти візьмеш тумани білоспілі,
І в спалахах зорі проснеться обрій мрій.
А я тобі зберу букет із ніжних лілей,
І тихо з ним зайду у сон чарівний твій.