Жінка-УКРАЇНКА

Вчора ввечері вияснювалось. Вночі вмить вчорашній вітер, втомившись, втих. Вже вдосвіта вверху відсвічувався відблиск. Вись, все видноколо відразу виблакитнювалося. Відлиги відійшли, випогоджувалося. В висілку Вишневому всім вірилось: віхоли, відчувши владу весни, відступили, вмерли, відзимки відійшли. Вирій врешті вертав весну. Відтавали виярки, визеленювались вруна. Видолинок вирунював, веселішав відсоннями. В Ворсклі воскресала вода. Весна, велика вода вселяли віру в високі врожаї.

Внизу вибивалися веселі вісники весни. Вигрівався вибалок. Весняно вбиралися вервечки високих вільх. Вигострюючи віття, весну вже віщували вербиця, високий в’яз, верболіз, верховіття вишень. Вирій вертав веснянок: вівсянок, веселиків. Відцвітав волохатий верболіз. Верховода вітер висушував вільготу. Все воскресало, відроджувалось. Віддавна весну відчували вазони, вони вже відцвітали.

Весна все визеленювала. Вранці вишнівці відчиняли вікна, вільготно-вільно вдихали, втішалися: відзимували! Вклонялися високості: врешті відкрилися вишні ворота! Відрадно! Всі весело витворювали віддарунки весні.Все викраснювалось, викрашувалось, вигрібалось, викупувалось, випещувалось, вихолощувалось, вичепурювалось, веселилось – весніло! Виносили верстати: все вже взимку вироблено. Вибілювались виткані вироби. Вранці в Вишневому висілку всі вихорошувалися, вичепурювалися вродливиці. Вдень вишивальниці виносили вигаптувані, вишиті верхостьобом вишивки, всі вдягали взірчасті вишиванки, відтак виходили весну веснувати, вулицями водили веснянки, «ворона», віршували... Виходили всенькими вулицями, виносили весняну випічку, вгощалися. Виріжок висілка висипало вишнівцями.

Вибігàли Велички, Велемири, Вишеслáвчики, Веселáни, Владислáви, Воїслáви, Волелюби, Володáрики, Володимирі, Всéволоди, Всеслáвчики, В’ячеслáви, Вишéни. Вслід виходили вишнівки-вродливиці: Вербáви, Верхуслáви, Веселáнки, Вишеслáви, Віруні, Віродáни, Вірослáви, Вістáнки, Владислáви, Властýні, Волелюбки, Вістанки, Володислáви, Волόшки, Волі, Веледанки, Вселюби, Всеслáвки… Вистрибцем вибігали веснянкуваті веселуни, виставляли вітрячки, вигадували витребеньки, витівники влаштовували всякі-всілякі витівки, веселощі… Всіх вабив вигін, він вельми вигукував, вигойкував, веселився, виводив вихиляси, витанцьовував виступця... Вигін вабив велелюддям. Вишнівці величали весну. Відгомін відходив вверх, вдалину, врізнобіч.

Веселить віяння вістунів-вітерців. Вдалині вперше вияснилась веселка. Видиво вражало! Виспівували вивільги. Висілківці вили вінки. Всіх висипало веснянками. Вітровії вибілювали вії, волосся. Відсвяткували Вербну, Великдень.

Визеленювались вилинялі вигони. Висілківці вигонили в’яток, вперше виганяли воликів. Випаси виповнювалися вівцями, волами.

Війнув верховий вітер. Вчувався віддалений вигрім. Вгорі викаркувало вороння. Відучора всіх веселили веселики, веснянки, вивільги. Верталися валюшні (вальдшнепи). Видзвонюючи, вируючи, весняні води видно виповнювалися вщерть, водночас вільно впадаючи в Ворсклу. Водотоки вливалися воєдино. Водопілля. Велика вода!

Весна весниться вже вповні! В височині вітерець, вітаючи весну, весело вигойдував віттям, ворушив вітрячками. Вияснений виднокрай веселив виливом втіхи. Ввечері вгорі виразно визорювалось: випливав Великий Віз, Волосожар, Ворон, Волопас.

Втихали вишні вітри. Вродлива, відчайдушна, весела, всевладна весна володарювала, викохувала вруна, втішалася. Вочевидячки відчувалося всім: віднині весна вповні.

Владарка весна величаво вальсувала!

© Любов Сердунич