Жінка-УКРАЇНКА

Неймовірно. Я, зазвичай, така балакуча - уже кілька місяців не знала, що сказати. Більше того - не хотіла. Триває жорстка інформаційна війна, і мені найменше хочеться в ній брати участь. Щоб навіть напівподих від сказаного мною слова не зашкодив... 
Але зараз інакше. Моя бабуся, якій є за кого плакати (поховала двох синів), після новин-потрясінь молиться і пригадує своє дитинство 40-х років, як батько не повернувся з війни. Моя мама, яка раніше боялася за мене, бо я "в Києві", починає тривожитися за мого брата, який - молодий, сильний, військовозобов'язний. Таких як він - перших викликають. Моя подруга - в епіцентрі подій, у Сімферополі, - сказала, що ніколи не бачила настільки порожній вокзал.

Мені начхать, чи стане "вісімка" знову "сімкою", але якщо, не дай Боже, щось трапиться з моїми рідними і близькими, моїх прокльонів вистачить, щоб Путіну&Януковичу&Co горіти в пеклі. Навіть якщо буду там і я за свої лихі думки і слова. Сьогодні "прощена неділя", але я їм не прощаю за свою тривогу і страх. Горіть у пеклі!

Ірина Виртосу, журналіст