Жінка-УКРАЇНКА

Відгук на книгу Ярини Мавки «Сни метелика / Дорога в тобі»

Я тепер знаю, що і книги, можуть бути метеликами – оригінальними, різнобарвними, живими.

Такою ось стала для мене книга Ярини Мавки «Сни метелика / Дорога в тобі». Не встигла взяти її до рук – як вже й остання сторінка. Бо цікаву книжку завжди хочеться швидко прочитати до кінця, щоб потім згодом насолодитися нею знову. Поезія в прозі, чи проза в поезії? Неважливо. Важливо те, що твір легкий, загадковий, неповторний, мов метелик.

А ще Метелик про якого розповідає авторка, він не тільки у ній, чи її героїні. Він же в кожному з нас, як і Янгол, як і квітка життя чи долі, навколо якої кружляєш – кружляєш… А сісти, щоб впитися ароматом щастя, вдається не завжди.

У цій маленькій книзі так багато любові. Різної. До коханої людини, до рідної дитини, до вірної подруги, до отчого дому...  Любов – це світло. А «якщо випустити своє світло – світиться весь світ…». Мудру пораду, особливо в сьогоднішній, окутаний темрявою жорстокості час, дає всім нам Янгол.

Метелик у пошуку свого «я» і в снах, і наяву, авторка – у пошуку нових доріг. Їх багато. Але головна це та, яка живе в тобі. Тобто ж знову таки – в кожному з нас.

Але читаючи «Дорогу в тобі», ще один твір, вміщений у цій же книзі, тільки з іншого її боку, мимоволі проходиш тими шляхами, які вже проклала письменниця. Вони так часто перетинаються з твоїми, особливо ті, які ведуть туди, «де напишеться новий вірш, прийде нова думка. Стрінеться дивна людина…».

Мені хочеться, щоб цьому Метелику снилися тільки солодкі сни, а ці дороги – від серця до серця - ніколи б не мали кінця.

Книга-метелик тепер в моїй голові. Там так багато всього, чим переймаєшся, запам’ятовуєш, проживаєш, хвилюєшся за себе чи інших. Бо:

Дощик змив із людей
Пафос і маски. Усі однаково мокрі,
Як випрані кошенята,
Усі кумедно всміхаються,
Усі раптом стали близькі,
Дуже живі й чимось подібні.

Тетяна Череп-Пероганич