Жінка-УКРАЇНКА

Рецензія на збірку оповідань Віри Марущак «Гомін білого інею»

Ми всі любимо подорожувати, милуватися чарівними краєвидами, знайомитися з цікавими людьми, здатними поділитися своїми згадками, враженнями. Уважне читання книжок члена Національної спілки письменників України, члена Національної спілки журналістів України Віри Іванівни Марущак – це теж незабутні подорожі, знайомство з навколишнім, іноді таємничим світом, який оточує, збагачує уяву дітей, юнаків та й дорослих – батьків цих досить допитливих читачів. У видавництвах Миколаєва за минулі роки вийшли досить барвисто ілюстрованих збірки оповідань «Вікнами до сонця», «Батько з Португалії», Цезар, Галка і Новий рік» книжки казок «Пригоди Нюмочки»,  «Зайченя», Джмелик-мандрівник».

Лауреат Миколаївської обласної премії імені Миколи Аркаса, міжнародного фестивалю літератури і культури «Слов’янські традиції» дитячий письменник Віра Марущак у черговій збірці оповідань, що вийшла минулого року у видавництві «Шамрай», знову запрошує своїх численних друзів-читачів у цікаву, захоплюючу, іноді драматичну подорож. І в цих мандрах зовсім не головне відстань, більш визначним є час. Різдвяна казка «Гомін білого інею» запрошує кожного, хто перегорнув перші сторінки, у світле безтурботне дитинство автора. А там ласкава матуся, що чаклує над різдвяними дарунками, хрещена і баба Мотя, які дозволяють дітям колядувати. І колядки, і подарунки, чарівні сутінки свят – вечора, і скрипучий сніг, і перша зірка, неначе королева, яка засяяла для того, щоб сповістити про знаменне народження немовляти – Ісуса Христа.

Оповідання-спогад, оповідання-казка наповнює чарівною атмосферою добра і злагоди, і ласки. В наступних «Своя планета» і «Хата» ми знайомимося з поетом-романтиком, якого ніколи не зрозуміє зачерствілий чиновник і сільським хлопцем Павлом, який попри всі негаразди ніколи не зрадить першому коханню. Тут драматизм, трагедія. Але нічого не вдієш, таке життя.

Діти із захопленням прочитають оповідання  «Порося-партизан» у якому запропонована нова подорож у минуле – у роки Великої Вітчизняної війни, коли селяни потерпали від свавілля фашистів, як порозумілися сусідки після звільнення села і скільки ще кумедних біленьких поросяток народила добра свиня Маня – все це із задоволенням прочитають і малі,  і дорослі в чудовому оповіданні наповненому теплом, самобутнім гумором. А потім знову зустріч з поетом – маленьким хлопчиком, що на собі відчув велике горе війни, сестричкою, яка на все життя збереже і пам»ять,  і героїзм тих, хто потрапив до шпиталю.

У незбагненне й велике диво ніжності, яке несе у собі жінка, наповнена вічним почуттям любові. Від неї, від невмирущого, вічного молодого кохання у душу повертається молодість і чоловік, натхненний цією ніжністю, відкриває знову і знову для себе, біблійну істину –« ми – єдине ціле».

Це все подорожі у часі і просторі, у вирі людських взаємин, почуттів і, читаючи про них, дорослим сприйняттям розумієш, що подібні переживання могли бути чи були і твоїми. Автор щиро і досить відверто ділиться спогадами про особисту зустріч з читачами в оповіданні «Стипендія».

Короткі змістовні оповідання «Повія», «Сумна робота», «Тепло дитячої долоні» вражають стислістю мовних засобів і необмеженою повнотою емоційного піднесення окремих подій, характерів персонажів, ліризмом і світлим сумом  особистих спогадів. Віра Іванівна Марущак була нагороджена почесною відзнакою «За єднання українців у світі» Всеукраїнського товариства «Україна-світ». Кожен з нас, хто прочитає цю чудову книжку «гомін білого інею», отримає таку ж приємну нагоду від випадкової вдачі і цим буде незабутніми враженнями, піднесеним настроем, немов таємничим сяйвом весняної ночі, в якій зоря золотиться.
                        

Валерій Фальов,
журналіст