Жінка-УКРАЇНКА

(Пам’яті синочка Степана,
котрому сьогодні 24.03.
повинно було б виповнитися 17 років)

Ти наснився мені дорослим,
Мій синочку блакитноокий,
Ніби й далі живу тобою,
Хоч ти в Бога 17 років.

Не гойдала твою колиску –
Колихали тебе Ангели.
Колисанок я не складала, 
Бо не виникла ця потреба.

Брат твій виріс,чомусь, без тебе –
Не судилось вам бути разом
Та в житті він мені підтримка
Ніби це два сини відразу.

Вишиванку твою, напевно,
Ткали хмари в високім небі
Синьо-жовті вплітали нитки
Біль й журба, що в моєму серці..

Говорити з тобою хочу
Розірвати оту мовчанку,
Хоч далеко ти і не чуєш
Та кричатиму я й до ранку.

Та благатиму не за себе –
Україні попрошу миру,
Попроси, синку, ти у Бога
Захистити твою родину.

Тих зустрів уже ти, мій сину,
Що з Майдану пішли Герої
Їх, як рідних, прийми у Бога,
Щоб стояти нам в охороні.

Зупини, якщо можеш, ката 
Що вже топче твою Вкраїну –
Не дарма в вишиванці снишся,
Між колоссям і небом синім.

Хоч давно ти не тут, а з Богом
Та душа ж твоя – українця
Знаю ти не даси топтати
Свою землю отим чужинцям.

Якби був ти сьогодні з нами
То також був би там з народом
Та сьогодні з Небес й для брата,
Став небесним, мабуть, заслоном.

Тож тепер я тебе благаю,
Бо молитись не маю сил вже
У Всевишнього кращу долю,
Щоб сини України жили!

Іванна Осос