Жінка-УКРАЇНКА

Чути гамір п’ятої колони,
Яничарів і манкуртів крик.
Їдуть, їдуть áвта і вагони —
Мову усмиряти йде язик.

Та не радуйся, маро вельможна,
Що грішми одурених ведеш!
Всі майдани розігнати можна,
Та народу ти не розженеш!

Їдуть, їдуть наймити-рекрути,
Ще без карабінів та гармат.
На Майдан, немов колись на Крути,
Наступає старшобратній мат.

Та не радуйся, маро вельможна,
Що грішми одурених ведеш!
Всі майдани розігнати можна,
Та народу ти не розженеш!

Не поб’ють нас темні недотепи,
Не впряжуть раби в ярмо старе,
Не затихне в Лаврі дзвін Мазепи,
Заповіт Тараса не помре.

Наш Майдан — то не пташина зграя,
Що на зиму в Африку летить.
Наш Майдан — то вічна і безкрая
Україна, як небес блакить!

Дмитро Павличко,
14.12.2013

http://slovoprosvity.org