Павличко Дмитро

Пророчий виступ Дмитра Павличка

Цей кліп два роки тому був опублікований щоб опорочити Дмитра Павличка. Проте час показав, наскільки пророчими виявилися слова Поета! 

Дмитро Павличко. Пісня

Чути гамір п’ятої колони,
Яничарів і манкуртів крик.
Їдуть, їдуть áвта і вагони —
Мову усмиряти йде язик.

Та не радуйся, маро вельможна,
Що грішми одурених ведеш!
Всі майдани розігнати можна,
Та народу ти не розженеш!

Їдуть, їдуть наймити-рекрути,
Ще без карабінів та гармат.
На Майдан, немов колись на Крути,
Наступає старшобратній мат.

Та не радуйся, маро вельможна,
Що грішми одурених ведеш!
Всі майдани розігнати можна,
Та народу ти не розженеш!

Не поб’ють нас темні недотепи,
Не впряжуть раби в ярмо старе,
Не затихне в Лаврі дзвін Мазепи,
Заповіт Тараса не помре.

Дмитро Павличко. Молитва

Отче наш, ми люди на Майдані,
України правдою живі.
Чуємо тепло Твоєї длані,
Жити хочемо в Твоїм єстві.

Ми Твої сповняєм заповіти,
Господа в нас іншого нема,
Але ми не годні зрозуміти
Судні помисли Твого ума.

Тож яви нам всі майбутні дати,
Відповідь на запит наш яви:
Скільки ще разів нам помирати
Й воскресати на хрестах Москви?

Отче наш, скажи нам, чи не досить
Наших воскресінь і помирань?
Україна на колінах просить —
Перед нами і за нами стань!

Хочем жити вольною сім’єю,
Чути в серці людяності щем.
Оточи нас мудрістю Своєю,
А як треба — захисти мечем!

Два майдани

Два майдани. На одному — пісня,
Клич свободи, дзвони боротьби,
А на другім — плі-снява зловісна,
Хахлашня, перевертні, раби.

На майдані першому — громада,
Вся земля — від Ялти до Ужá,
А на другому — ганьба і зрада,
Правдою маскована олжа.

Вільні люди на своїм майдані
З Богом розмовляють на зорі,
Біля них стоять голодні, гнані,
Мовчазні донецькі шахтарі.

Шахтарі, брати мої мозольні,
Не на той майдан вас привезли,
Вашу правду поховали в штольні
І накрили скибами золи.

Не мовчіть, підносьте очі вгору!
Я вас бачу, знаю і люблю.
Виплюньте гірку й глевку покору,
Наче хліб з трутизни й кукілю!

Білоруський прапор

Вийшло сонце з голубої хлані,
Стало над людьми, і я уздрів
Білоруський прапор на Майдані
Поміж синьо-жовтих прапорів.

Через біле й чисте полотнище
Протікає білоруська кров.
Прапоре, здіймайся вище й вище
Над хрестами київських церков!

Молиться за тебе Україна,
Ждуть тебе Варшава і Париж…
Не зникай же в небі, як пір’їна,
Ти до нас печаль свою наближ!

Покажи нам блискотання крові,
Відданої на землі твоїй,
Щоб народ твій жив у рідній мові,
Наче в улію бджолиний рій!

О пречистий прапоре свободи,
Твоя правда чиста і свята,
Білорусь воскресне — й між народи
Світу прийде зі свого хреста!

Кардинал

Кардинал, навиклий із амбони
Говорити, вийшов на Майдан.
І затихло чорне і червоне,
В рукави сховався ураган.

Відкривається м’яке, мов з вати,
Слово тихе й мудре, як буквар:
“Я вам раджу добре працювати
І шукати згоди, а не чвар!”

А Майдан, як буря недалека,
Зблискує вогнями і гримить:
“Працювати будем, але Зека
Від роботи треба увільнить!

Працювати і просити миру —
Певно, пише так Святе Письмо.
Дякуєм за раду добру й щиру,
Але ми тут, пане, не спимо!

Працювати, arbeiten, работать —
Ми в якому слові? Де ми є?!
Не берися ж ти народу шпотать,
Як за волю й правду він встає!”

Лист до пані Богословської

Пані Інно! Чорне і червоне —
Це мій стяг. І я вас не любив,
Але ви із п’ятої колони
Вирвались, як людськості порив.

Як душа, що раптом відмолодла,
Вийшли ви на світло з темноти,
Вирвалися до людей із кодла,
Де живуть лакеї і кроти.

Знаю, ви опроть брехні повстали,
Совісті своєї вчувши клич;
І клястимуть вас регіонали,
Вся брудна й гидотна їхня гич.

Не впадіть од заздрості й отрути
Гадини з підльвівського села,
Що себе в людину обернути
Обіцяла, але не змогла.

Я не знаю, ким було натхненне
Ваше правдолюбіє трудне,
Але на Майдані я зі сцени
Кличу вас — послухайте мене!

Або йди в Європу, або згинь!

Вчора чув я президента. Боже,
Прагне він в Європу йти, в ЄС,
Але сам боїться йти, не може, —
Бо при вході там великий пес —

Скочить, вкусить, вмиє зуби в рані,
Роздере сорочку — твір майстринь…
А народ співає на майдані:
“Або йди в Європу, або згинь!”

Що робити? Гроші вже в Європі, —
Але як пробитися туди,
Якщо Путін, хрещений в окропі,
Каже: “Вдома, в Києві сиди!”

Що робити? Скритися в Рязані
Чи за муром київських святинь?!.
А народ співає на майдані:
“Або йди в Європу, або згинь!”

Дмитро Павличко. Новорічна ялинка

Вірш «Новорічна ялинка» прочитано автором на мільйонному Майдані 1 грудня 2013.

НОВОРІЧНА ЯЛИНКА.

Україно, ніч була студена,
На Майдані спала дітвора
І мовчала правдомовна сцена,
І дрімала ватра край Дніпра.

І тоді, мов армія Батия,
"Беркутів" нахлинула орда.
Вчув Донецьк і вчула Коломия
Крик дітей із Києва: - біда!

Беркутівці б'ють, як окупанти,
Ні, не так - ти маски з них зірви!-
Б'ють, як слуги панівної банди,
Як хахли - приспішники Москви!

Україно, мати моя вічна,
Не дивися: б'ють по голові,
Щоб твоя ялинка новорічна
На крові стояла, на крові!

Дмитро Павличко: Вірші з Майдану

Одним із найцікавіших, і незапланованих заходів 26 березня 2014 у Могилянці був присвячений 200-річчю Тараса Шевченка виступ Дмитра Павличка, в кінці якого поет подарував учасникам свою останню збірку «Вірші з Майдану». Отже:

Павличко, Дмитро
Вірші з Майдану:
Поезії. — Київ : ВЦ «Просвіта», 2014. — 24 сторінки,  ISBN 978-966-2133-96-7

Книжка була підписана до друку 26 грудня 2013, ще до кривавих подій січня і лютого 2014. У збірці 12 віршів: «Новорічна ялинка», «Або йди в Європу, або згинь!», «Лист до пані Богословської», «Поклонись новому Президенту», «Кардинал», «Білоруськихй прапор», «Молитва („Отче наш, ми люди на Майдані…“)»«Пісня („Чути гамір п'ятої колони…“)», «Два майдани», «До Валенси», «Намет», «Коляда».

Об'єднати вміст