Жінка-УКРАЇНКА

Щовівторка в українському інтернет-просторі діє літературний флешмоб. Користувачі соцмережі Twitter цитують рядки із вподобаних художніх творів, найчастіше віршів. Позначають їх тегом #літвівторок. Це можуть бути не лише тексти, а й фото книжкових сторінок, скріншоти із рядками поезії або колажі з цитатами. Gazeta.ua зробила підбірку літературних дописів від українських користувачів.

Колись поет Кость Москалець назвав твіттер "легким соціальним вином, яке можна неквапливо цмулити весь вечір". Натомість Facebook порівняв із тяжким спиртом "випив - випав", який забирає пам'ять. Допис у мережі Twitter може містити 140 символів. Тож зазвичай рядки обирають короткі і найсоковитіші, які самі закарбовуються в пам'ять.

Найпопулярніші для цитування - твори Ліни Костенко.

Тараса Шевченка цитують у твіттері незалежно від дня тижня. З класиків також популярний Василь Симоненко. Трапляються навіть екзотичні автори - Наталія Лівицька-Холодна.

Часто можна зустріти цитати Юрія Андруховича, Івана Малковича, Сергія Жадана. Вірш останнього зі збірки "Цитатник" запостила у своєму твіттері Богдана Неборак:

 Фотографувати люблять книжки Іздрика - за гарний дизайн. Свої збірки автор оформлює стильними колажами, уважно ставиться до верстки та ілюстрації.

 Цього вівторка, 29 квітня у твіттері цитували Івана Франка: "Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?", Ліну Костенко "Ліс був живий. Він не прощався. Віки, здавалось, прошумить. Якби я знала, що то щастя, я б зупинила оту мить" і верлібр зі сторінки "Поствірші": 

знаєш
молитви ніколи не були римовані
і ці поети можуть знищити планету
хоча рятують її
знову і знову

Почав традицію літвівторка у 2011-му блогер В'ячеслав Федчев. Запис мав епіграф: "Колись, коли лиш починав чудити в твітері, читав, що всі наші дописи зберігаються на серверах Бібліотеки Конгресу. Досі не знаю, чи це правда". Тегами #ЛіТвіВторок або #ЛіTwiвторок він запропонував позначати римовані дописи. Якщо у тексті використовувався лексикон твіттера, його називали "twiршем", а весь процес "twіграми". Для літвівторків створили спільноту Простір Твірчості, де писали звіти про найцікавіше з літературних експериментів онлайн.

"Власне, в цьому і вся забавка - мобілізувати свої творчі потуги та твітити літературу по вівторках, - пише блогер. - Навіть без претензій на створення високої літератури, кожен може напружити серце та мізки на декілька римованих рядків. Повірте, це справді тішить. Користь від того - не лише радість творення та задоволення читання. Я маю підозру, що аматорські писання можуть бути своєрідним "первісним бульйоном" поживною основою для серйозного мистецтва. Хоча, можу й помилятися". 

Олена Павлова