Жінка-УКРАЇНКА

Він на війні таки не збочив,
Коли юрбився між солдат.
До перемоги йшов крізь ночі,
Щоб зберегти зелений сад.
Так довелося... Сорок перший!
Чотири роки у незвід!
Війною скровлена одежа
Ввібрала дим гіркий і піт.
І недаремно смак горілки
Його від люті зігрівав;
І він хилив лице до гілки,
Про “ Темну ніч...” – співав, співав.

Залізна зброя за спиною.
А під ногами – чорнозем.
І ворог чорною стіною
Ішов йому назустріч днем.
Але він вижив! Між багнетів.
Радів під зоряний салют,
Коли строчили кулемети,
У переможну каламуть.
І він прийшов в свою родину
Таким, як бачили його.
Приніс цілунки для дитини,
А для дорослих – біль тривог.
Піднявши келих за загиблих,
Він довго думав і мовчав.
А потім голосом остиглим
Про “ Темну ніч...” – співав, співав.

Його нема, а я згадаю.
У нього мужності повчусь.
Так мужньо біль перемагаю,
Як переміг війну дідусь.

Юрій Тітов