Жінка-УКРАЇНКА

Якщо писати біографію за усіма законами ділового стилю, то певне варто розпочати із дати народження. Людмила Ґрацієвська з’явилася на світ не так давно, усього кілька років тому, приблизно у 2012. Її появі передували роки не надто активних роздумів про те чи взагалі є зміст їй (чи комусь схожому на неї) бути. Але все стається так, як повинно статися і саме тоді, коли повинно.

Отож, дебют Людмили відбувся у журналі «Дніпро» із віршем «Ти фору дав мені…». Хоча до цього й були публікації під власним ім’ям, але тільки після друку під псевдо, я зрозуміла, що жіноча душа є надзвичайно різноплановою і може вміщати у собі безліч проявів, з різними назвами.

Проживаю, працюю, пишу, виховую дітей, люблю і насолоджуюсь усім цим у файному місті Тернополі. Саме тут, у місцевій періодиці, вперше вийшли друком прозові оповідання. Згодом друкувалася у журналі «Мистецькі грані» із оповіданням «Грішна осінь» та у журналі «Дніпро» із життєвим етюдом «МиколаЯ». Учасниця літературного об’єднання «ТиЖДень» та співавтор поетичної збірки «Мережані кор@лі».

Також є автором кількох науково-популярних  статей, адже за фахом – психолог і працюю у цій сфері від 2006 року. Це не лише професія, але й абсолютно специфічних погляд на світ. Напевне саме завдяки цим знанням дозволила собі писати незважаючи ні на що, а часто і всупереч усьому. Образи, що просяться на папір, є частиною звичного життя, мабуть саме тому намагається бути уважною  до дрібниць повсякдення.

Люблю поезію, прозу малої форми, якісну публіцистику, у цих напрямках пробую й себе.