Жінка-УКРАЇНКА

Починати біографію, на мою думку, варто з коріння, адже саме воно носить у собі генетичну пам'ять предків. Мої батьки, діди і баби є українцями. Прадід був азербайджанцем і це надало моєму походженню певного колориту і цікавого прізвища. Народилася і виросла у мальовничому містечку, що на Київщині Боярка. З дитинства відчувала у собі тягу до землі. Прояви любові спочатку були на малюнках, а потім і у ранніх писемних роботах. Згадуючи себе, не можу уявити без історії. Ця наука завжди мене цікавила і манила до вивчення. Мабуть, тому сьогодні здобуваю освіту в одному з найстаріших університетів України Київський національний університет ім. Тараса Шевченка - на історичному фаультеті. Біографія була б досить сірою, якби не написала про своє друге народження, що сталося у старших класах школи.

Дитинство моє минуло у родині російськомовних. Дуже важкий крок був змусити себе заговорити українською, коли багато родичів і друзів спілкуються не рідною тобі мовою. Але доля готувала свої сюрпризи, знаходячи для мене нові сфери впливу, цікаві знайомства і зустрічі, які сформували мене таку, яка я є зараз. «Революція на граніті» – перша наукова робата і перший досвід у зйомці аматорського кіно.

Знайомство з Левком Лук'яненком, Олесем Донієм, Андрієм Парубієм, з родиною Олеся Гончара вплинуло на розвиток мого світогляду і пробудження вже навіть не патріотизму, а справжнього націоналізму. Після того у мене з'явилася підтримка, адже будь-які прояви мого нового захоплення негативно сприймалося оточенням. Далі з 2013 року долучаюся до боярської організації «ПЛАСТ». Влітку разом із клубом «Героїка» пластунами і просто активістами у місті Боярка відновлюємо могили солдатів армії УНР. Усе літо минає в активному долученні до громадських акцій. А у вересні вже вперше відбуваєтсья мій етнофестиваль «Республіка Мамайщина» у місті Боярка, який вивів на нові обрії і дав можливості для подальшого розвитку і роботи. Хочеться згадати і про третє народження, що сталося взимку 2013-2014 року, тоді власні національні, громадянські, людські позиції укріпилися у моїй свідомості так міцно, що не змогли зламати їх ні беркут, ні міліція, ні влада. Ці події навіки зробили мене майданівською дитиною, в очах якої сталася справжня революція української нації.

На сьогодні активно займаюся прсвітництвом, поєднуючи це з навчанням і науковими пізнаннями у сфері історії. Багато подорожую Україною. Це стало великим захопленням: мандрувати, пізнавати, вивчати історію даного місця і обов'язково занотувати усе для наступної статті. Захоплення малювати з дитинства переросло у нав'язливу ідею у майбутньому зробити замальовки до своїх подорожей.

Для багатьох людей я вже стала «Мамайкою». Пішло це прізвисько з моменту, коли я назвалася так в одній націоналістичній організації. Нині «Марі Мамайка» – це мій псевдонім під рукописами і малюнками.

І на завершення: головним натхненником життя була і є рідна Україна, у якій моя біографія губиться серед сторінок тисячі інших.