Жінка-УКРАЇНКА

Весь цей час одна з героїнь нашого порталу, талановита, щира, добра жінка, письменниця Світлана Талан у своїй квартирі в Сєвєродонецьку з родиною чекала визволення міста і сподівалася, що все буде добре. Ми теж на це сподівалися.

Вже декілька днів, як місто звільнено українськими мужніми бійцями від терористів.  Місцеві жителі поступово приходять до тями від усього пережитого. Серед них і пані Світлана:

«Спробую написати кілька слів, поки є можливість. Не було світла, води, інтернета, мобільного зв’язку, не працювали стаціонарні телефони, радіо, не було навіть телебачення. Сьогодні є світло, працює стаціонарний телефон, є інтернет, проте, нічого не відкривається та не гортається, тому не можу відповісти на листи - вибачте, друзі, війна.

Місто потроху оговтується після визволення. Вчора багато автобусів вивезли біженців з Лисичанська додому. Люди повернулися, але я ввечорі бачу світло лише в центрі міста, і все. Також там до цього часу нема води.

Дивилася на біженців і уявляла, як їм тяжко і страшно повертатися - місто дуже постраждало, бвгато з них замість свого будинку побачать попелище. Відсутній будь-який мобільний зв’язок у Лисичаську і у Сєвєродонецьку, але все це можна пережити. Головне, що наше місто не зазнало значних руйнувань, військовими було звільнено просто ювелірно, хоча страху пережили немало.

Неодноразово спілкувалася з військовими, які приймали участь у визволенні міста і зараз бережуть наш спокій. Вони молоді, гарні, засмаглі, але чисті та підтягнуті. Ви б бачили їх очі! Навіть коли хлопці посміхаються, в очах глибина та не юнацька мудрість. Була свідком, як до них підійшли двоє хлопчаків і запитали, як їм піти добровольцями на війну, бо вже по вісімнадцять років, два рази зверталися до військомату, а їм відмовили, а Семен Семенченко сказав, що беруть з 20 років. Командир їм відповів так: "Вам потрібна війна? Ні, і мені теж не потрібна - у мене залишилася дружина і двійко малих діточок. Ви ще не жили, життя не бачили, тож вважайте, що я за вас служу. Домовились? Йдіть додому і живіть спокійно".

Я подумала, що допоки є такі юнаки, доти ми незламні і перемога обов’язково прийде. Щоправда, було соромно за ту п’яну билоту, яка прийшла до наших захисників і замість подяки сипала погрозами, але їх небагато, а сміття... Воно завжди знайдеться, потрібно лише його вчасно вимітати».

Раді чути хоч якісь позитивні новини від знайомої людини. Дорога наша Світлано Талан, перемога справді прийде! Тримайтеся! Добра Вам і Вашій родині.

«Жінка-УКРАЇНКА»