Жінка-УКРАЇНКА

Сьогодні рівно півроку найтрагічнішому, найкривавішому дневі Майдану, Єврореволюції — дневі ЗАГИБЕЛІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ. Уже християнські традиції й канони велять нам у цей день пом’янути померлих, не кажучи вже про загальнолюдські гуманістичні цінності. Не пом’янули, забули…

Перші вбиті на Майдані з`явилися ще в січні, на Грушевського. Кривавий апогей революції почався 18 лютого жорстоким відстрілом людей прямо в центрі столиці. В той день було вбитто близько 20-ти людей. Говорю «близько», бо по сьогодні ніхто точно і толком не назве число жертв, лік іде на «плюс—мінус» десятки чи й сотні. На Майдані ще днями стояв стенд з фотографіями людей, що безслідно зникли під час революції, — кілька десятків імен. Свого часу в інтернеті і пресі фігурувала цифра у понад 300 зниклих, і щось за ці місяці не чути, щоб їх знаходили. І це ми говоримо про людей —  вбитих, скалічених, викрадених і в значній кількості теж, мабуть, уже покійних. Скільки їх?

Одним з яскравих актів революції було повалення, знесення головного комуно-ідола країни — Лєніна в центрі української столиці. Але, виявляється, то лише початок, і набагато важче повалити, знищити тоталітаризм у наших головах. А саме проявом тоталітаризму є теза, що людина — це піщинка, не варта уваги.

Як би там не було, але саме у той кривавий четвер, 20 лютого 2014 року,  на Майдані, тобто на площах і вулицях центру  столиці країни, насамперед, на политій кров’ю Інститутській, було вбито близько  ста людей, учасників революції. Дехто помер від ран в наступні дні чи й тижні, але це теж жертви 20-го лютого. І ось у день півріччя їх  смерті — повна тиша, особливо у мас-медіа, які насамперед не повинні були б мовчати. Весь океан медіа осягнути неможливо, але берімо наймасовіші. Ось найпопулярніший сайт країни — інтернет-газета «Українська правда»,  понад 200 тисяч відвідувань щодня. Жодного слова. Ось найпопулярніша, як би до неї хто не ставився, щоденна газета країни «Сегодня». 16 сторінок, десятки публікацій —  від військових зведень з АТО і високої політики до анекдотів і кулінарних рецептів —«бефстороганов з капустою». І це все.  Регіональні газети у нас майже всі щотижневі, то ж про сумну дату мали б повідомити на тому тижні. Жодна з чернігівських щотижневих газет — ні слова, принаймні, найбільш тиражні. Те ж саме — доволі  вже численні  місцеві сайти, дав матеріал хіба що «Північний Вектор».

А в Україні цього дня, може,  мали б і  оголосити траур по Небесній Сотні. А в церквах —  відслужити поминальні служби. Невже завадило обрання нового глави Московської церкви в Україні? Чи те, що в нашому православ`ї домінує саме ця церква? Яка по сьогодні не засудила ні вбивць Небесної  Сотні, ні окупацію частини України і агресію в іншому її регіоні. Мовчання — це ж знак згоди. А згода — це аж ніяк не засудження.

  Але що ж ми, українці?

  …Вічна вам пам’ять, вбитим на Майдані. І пробачте нас, безпам`ятних.

Петро Антоненко
http://pivnich.info/bezpamyatstvo/