Жінка-УКРАЇНКА

Перед днем Незалежності України отримала несподіваний подарунок - запрошення на прем’єру документального фільму «Сходи Якова» від режисера та сценариста фільму Лесі Харченко. Прем’єра фільму відбулася якраз до дня Незалежності України 23 серпня 2014 року у кінотеатрі Жовтень у м. Києві в рамках проекту «Любомир».  Фільм ще буде в прокаті.  

Це фільм про зустріч у Львівській кав’ярні на даху старовинного будинку трьох колишніх однокласників Першої львівської гімназії – онкохірурга Бориса Білинського, архієпископа-емерита Любомира Гузара, багаторічного політв’язня радянських таборів Юрія Шухевича. Вони ведуть розмову, згадують юні роки, говорять про радянські часи і сучасну Україну, про своє життя і Бога.

Це фільм про трьох Людей, звичайних і незвичайних одночасно, вразливих, порядних, з почуттям гумору, які зберегли людяність у собі, хоч і пережили кілька епох. Для нас Любомир Гузар є великою людиною, ми з інтересом читаємо його висловлювання та поради щодо різних подій та ситуацій в Україні. А він все життя мріяв бути просто нормальною Людиною.    

Це фільм про Бога. Доля кожного з цих трьох людей – складна. Але як казав Любомир Гузар у фільмі: «В кожного своя драбина до Бога».  Онкохірург Білинський помітив, що у більшості порядних людей смерть легка, чого не скажеш про людей, в кого сумління нечисте. І навіть був випадок, коли його пацієнт – прокурор спеціального призначення починав хреститися.

А ще це фільм про Україну. Адже покоління Юрія Шухевича боролося та мріяло дожити до часу, коли побачить Україну вільною. Тому фільм варто дивитися молодим, щоб пам’ятати минуле, цінувати та берегти незалежність.

Хочу творчій команді фільму та усім нам, щоб його побачила якомога більша кількість людей. Фільм є вчасним, глибоким і простим водночас.     

«Сходи Якова» починаються епіграфом – висловлюванням Григорія Сковороди "Ми маємо бути вдячні Богу, що він створив світ так, що все просте-правда, а все складне-хибне.

Ярина Мавка (Ірина Кравчук )