Жінка-УКРАЇНКА

НАЗАРУНЮ!

Про це ми з тобою не раз говоримо. Іноді свідомо, а частіше принагідно, я передаю тобі  свої власні думки, відчування, переживання, а почасти, то і десь почуті, прочитані. Я мала щастя читати небесно значимі твори  Пушкіна і Толстого, Гюго і Антарової, Достоєвського і Шевченка. Вибач нам, синочку, що не привчили тебе до читання. Ті електронні монстри  подають тобі інформацію (достеменно, лише інформацію) наче вичавки із соковитих  яблук, замінивши твоєму поколінню аромат друкованого в книзі слова. Але повір, що ніякий комп’ютер, телевізор, телефон не в змозі замінити  потужну силу  читання.

У книзі кожне слово сяє своїм чарівним, невловним промінням. Читаючи  книгу, ти вбираєш в себе мислі, почуття, вікову мудрість автора, які є проявом його душі, його енергетики.  Доля розпорядилася так, щоб я, закохана у слово, переливала у твою душу все, що осмислила за свій довгий натруджений вік, а ти, дяка Богові, вбираєш те все у себе, мов квітка росу, і я переконана, що проізросте воно у тобі  могутнім пагоном любові до життя, до людей, до землі, до неба. Коли я буду від тебе на недосяжній відстані, а ти будеш згадувати наше тісне спілкування, задумайся над таким:

 * * *

Сумніви – поганий порадник. Приступаючи до нової справи, не думай: „Це мені не під силу, а думай „Зроблю!”. Вирушивши у дорогу, не думай: ”Не дійду”, а ступай легко, бадьоро, впевнено. Якщо вийшов на стежину праці і боротьби – стверджуй! Стверджуй, а не заперечуй. Не говори собі „не можу”, а посміхнись дитинності цього слова і скажи собі „досягну!”.

У життєвій дорозі дуже важливо накопичувати енергію. Не витрачай себе на привиди і фантазії, на зневіру і розпач. Пасивно не очікуй великих подарунків від долі. По крапелині визбируй себе у хвилинних радощах, накопичуй силу у малих удачах, перемогах, щоб, нарешті, виконати те велике, що ти намітив собі у житті.                                        

 * * *

Не сердься, якщо тебе хтось не розуміє або ти не розумієш чогось сам. Це псує настрій і виснажує дух. Посміхнись і почни від самого фундаменту, від першооснови.  У спокої розуміння прийде значно швидше.    

 * * *

На людей не просто дивись – вдивляйся в кожну людину. Якщо будеш просто дивитися, то багато чого не помітиш. Адже  спершу в очі кидається незначне, поверхове. І лише вдивляючись, ти помітиш яскраві прояви розуму, внутрішньої сили, краси, доброти серця, які можуть стати світлом для тебе і для всіх оточуючих,  або навпаки – побачиш затаєне зло, від якого  треба  остерігатися. Не думай, що людина – це те, чим вона тобі видається. Суди про неї тільки по її вчинках. Намагайся стати на її місце і знайти пояснення, виправдання її вчинкам.                                                            

* * *

Старайся, щоб основною  рисою твого характеру була стриманість. Будь завжди  витриманим, тактовним, вдумливим. Ніколи не  приймай рішень зопалу. Вдивляйся в ситуацію, в людей. Визначайся, хто перед тобою, і як ти виглядаєш в даній ситуації, які будуть з того наслідки – тоді  лише приймай рішення.

***

Дуже важко сказати  прохаючому „ні”. Але дуже важливо відмовити так, щоб людина не впала у зневіру, у відчай. Гірко прохаючому отримати відмову. Але ще гіркіше отримати нездійсненні обіцянки.

Безмірна доброта не знає вимогливості, вона розбещує оточуючих. Бути добрим – просто. Бути справедливим – ось у чому трудність!

* * *

Благодіяння завжди спрямоване зверху до низу. Оскільки наверху благодійості значно менше, ніж  нужденності внизу, то першої завжди не вистачає. Те, що роздається, закінчується що до того, як отримується. Благодійність щезає, як вода в піску.

* * *

Людська плоть – то є найперший друг і найперший ворог людини. Тіло людини, її фізіологія – то коштовна рамка до картини, то музика до слів пісні, сльоза до смутку.

Але ми так часто залежимо від плоті. Вона – наші кайдани, наша клітка, наш повелитель, безодня, в яку кидаємо час, гроші, працю і не завжди отримуємо винагороду.

* * *

Люди впливові, ті що займають посади – великі невільники.

Адже чим вище людина знаходиться на  посадовому щаблі, тим більше людей перебуває у світлі її посади, зв’язків, можливостей. Вони, мов ті численні супутники, обертаються в орбіті головного. Чим далі супутник знаходиться від головного, тим менше йому перепадає слави, достатку, добробуту. Але від них - цих маленьких і віддалених - залежить слава, добробут і достаток головного. Ти, сину, мусиш завжди пам’ятати про це. Бо твої рішення, твоя поведінка, твій настрій, твої вчинки відбиватимуться  на всіх тих, хто стоїть за тобою.

* * *

У кожні часи, у кожній формації суспільства є багаті і бідні. Не засуджуй ні тих, ні других. Як на мене, то є категорія людей, які не мають права бути багатими. Це – священики і віруючі. І ті, і другі втрачають свій статус, коли стають багатіями. Багатство, розкіш несумісні з правдивою, щирою вірою, бо їх набуття завжди має елемент гріховності. Але не можна ставитися однаково упереджено до всіх багатих. Багатство і розкіш – близнюки. Розкіш породжує потяг до красивого. Ненавидячи розкіш – ти ненавидиш красу.

* * *

Обабіч дороги до успіху, наче телеграфні стовпи, стоять напруга, праця, розум і багато-багато інших чинників, без яких ти не зможеш прийти до вершини звершення своєї справи, до слави. Але ніколи не відкидай такого яскравого, чарункового повороту як удача. Удача – то така примхлива, розбещена пані, яка  зачасти приходить не до того, кому вона мала б належати.  Але кого вже вона обласкає  своїм поважаннячком, той стає фаворитом у публіки, достойником, кумиром. І нехай він не докладав зусиль, напруженої безсонної праці до успіху, нехай у нього навіть не вистачає клепки – однаково натовп буде його носити на руках. Тоді йому прощається все: можна євнуху заводити гарем, злодієві  ставати депутатом, дрібному торговцеві одружуватися на доньці міністра, Поплавському – співати класику. Натовп буде наділяти їх всілякими чеснотами, вважати їх геніями.

***                                             

Слово – це не просто співзвучність звуків, відображення  суті. Це, в першу чергу, духовна, енергетична субстанція. Якщо хочеш – це космічний сигнал. Ти сам не раз переконувався, що слово має надзвичайну силу, яка може або підняти на сонцесяйну висоту, або  дуже боляче вдарити. Тому будь завжди обережним у користуванні цією зброєю. А оскільки слово – є продукт мислі, то намагайся навіть думати позитивно. Не плекай негативних думок, спогадів, уяв. Підступайся до кожної людини з хорошими помислами, думками, словами.

* * *

Дуже важливо вміти свої почуття одягнути в одіж слова,  вчинків. Часто руйнуються стосунки двох закоханих тому, що один із них або навіть обоє не вміють говорити про кохання, не вміють передати свої почуття. Дитина вчиться цьому  змалечку, чуючи щодо себе, а потім сама вимовляючи пестливі слова до матері, батька, родичів, домашніх тварин. Потім їй звично промовляти їх будучи дорослим. Вміння проявляти любов змалечку – то генеральна репетиція кохання. Слова  любові, як легенька весняна хмарина, повинні  кружляти над закоханими.

 * * *

Не поспішай зірвати ранню квітку. Дай настоятися своїм почуттям. Не вистояне пиво не піниться. Весна, яка прийшла невчасно, коли-не-коли займається морозами. Гине тоді цвіт на деревах, не приносячи добрих плодів.

 * * * 

У Писанні сказано: „Не сотвори собі кумира”. То мається на увазі не лише  конкретна особа, людина, а кумирами в житті   постають відданість, поклоніння, кохання, обожнювання як таке. Кумиром ти можеш бути і сам собі. Кумиром можуть бути звички, почуття, вподобання. Велике Писання застерігає від цього. В народі ще кажуть „Треба знати міру”. Для ненажер – існує шлунок, який каже: ”стоп”. Все повинно мати свою міру: у всьому повинен існувати свій шлунок – і в коханні теж. Треба вміти своєчасно на всьому написати „фініш!”, „стоп!”, замикати на ключ  своє серце, свої фантазії. Щасливий, хто може себе зупинити ще до того, як створити собі кумира.

* * *

Назаруню! Батьки, на жаль, не подарували тобі ні сестри, ні брата. Але в житті, крім кровного, існує ще духовне родство. Іноді те, друге,  ще кріпше, ніж перше. Не завжди між рідними панує гармонія мислі, почуттів, смаків. Буду тішитися дуже, якщо ти знайдеш собі в житті рідню по духу.

* * *

Не порпайся спогадами у минулому, якщо воно для тебе неприємне. Не повертай його, забудь. Постав між ним і сьогоденням непроходиму стіну.  Минуле двічі втратити не можна! А про майбутнє  думай тільки позитивно. Більше позитиву! Не проектуй  програш зарані. Не думай про втрати на майбутнє. Як можна втратити те, чого іще немає?! А для майбутніх здобутків черпай силу у сьогоденні. Сьогоднішній день – вчитель завтрашнього.

 * * *

Працелюбство – велика чеснота людини, її дорогоцінний скарб. Пригадуєш, як ти ще манюнім засвоїв „Ледачий багатим не буває!”, а потім журився дуже, що ти не можеш впоратися  зі своєю лінню і казав, що викинеш білий прапор? Дитино! Боротися з власними недоліками найважче. То важка, але благородна боротьба. Благо, що вона безкровна. Але (пам’ятаючи про міру),  ніколи не стань невільником своїх недоліків. Людина не може бути зіткана лише з самих достоїнств і позитиву. Люби себе таким, яким ти є. Так само будь терплячим до недоліків інших.

** *

Сім’я – це справа не лише двох людей, скріплена державною печаткою чи церковним таїнством. Народження сім’ї, як і всяке народження, зафіксоване у космосі. Адже двоє, що стають на рушничок, приносять клятву вірності і любові, яку порушувати – гріх, вони зачинають нове життя – свою дитину.

* * * 

Діти – це не власність батьків, це не корабель, на якому можна доплисти до щасливої старості, це не скарбниця, в яку ти складаєш гроші, щоб на старості взяти високі девіденди. Ростити, по-справжньому виховувати дитину – це велика, трудна, безперервна праця, наповнена радістю творчості, безмежною любов’ю, постійним тренуванням розуму, душі і серця. Дуже важливо не приростати до дітей, а вчасно зрозуміти, що діти нам дані Богом для того, аби ми  наповнили їх особистості високим змістом і відпустили самостійно розвиватися далі. І якщо цей вміст благородний, змістовний, високий – ось найкращий дарунок батькам, ось винагорода за твоє життя! Ось що робить батьків щасливими.

Надія Пукас