Ольга Василівна Рутковська (26 вересня 1937, Київ) – український культурно - освітній діяч, народознавець, засновник і організатор етнокультурних проектів; член Всеукраїнської національної музичної спілки (1999), Національної спілки журналістів України (1999). Заступник головного редактора щорічника «Волинь моя» Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство»; активний член жіночого клубу «Волинянка» МГО «Волинське братство» у Києві.
Родина
Мати Євгенія Іванівна – з Ковельщини на Волині, дід Іван Володимирович Войнаровський – нащадок відомого шляхетського роду, закоріненого у часах Івана Мазепи; батько Василь Тимофійович Кононенко – з багатодітної шахтарської сім’ї зі Слов’янська на Донбасі. Донька Вікторія – поетеса, журналіст.
Освіта. Робота
1961 – закінчила філологічний факультет Ніжинського державного педінституту (зараз університет) ім. Миколи Гоголя зі спеціальності українська мова, література, співи. 1991 - 1992 – працювала: у Переяслав - Хмельницькому педагогічному училищі (зараз університет ім. Григорія Сковороди); 1962 - 1963 – в ІМФЕ АН УРСР (відділ словесного фольклору); 1963 - 1993 – в Центральному Будинку народної творчості (Республіканському науково - методичному центрі народної творчості і культурно - освітньої роботи; Українському центрі народної творчості); 1994 - 1997 рр. – у Державному Центрі культурних ініціатив Міністерства культури України. Займається творчою і громадською роботою, консультує фольклорні колективи.
Творча діяльність
Ольга Рутковська – дослідник і популяризатор фестивального руху, народної художньої творчості, традиційної обрядової культури українців; сценарист і постановник народознавчих вечорів, фольклорно-етнографічних програм, масових культурно-мистецьких заходів у Києві, областях України та за її межами (1964-1998); член журі унікальних республіканських акцій: фольклорного радіоконкурсу «Золоті ключі» (1980-1985), телетурніру «Сонячні кларнети» (1979-1986); телефестивалю етноменшин «У колі друзів» (1987-1991). Учасник Міжнародних, Всесоюзних, Всеукраїнських форумів, конференцій, Круглих столів. Автор просвітницьких, науково - популярних статей в енциклопедичних та народознавчих виданнях, спеціалізованих інформаційно-методичних, культурологічних часописах; щорічниках «Наука і культура», «Історичний календар», «Волинь моя»; наукових збірниках – ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ; Українського центру культурних досліджень; Національного Центру народної культури «Музей Івана Гончара». В її доробку – сотні радіопередач і публікацій у періодиці про аматорське мистецтво, святкову звичаєвість, аутентичний фольклор, їх носіїв; забуті й маловідомі імена славетних діячів національної історії, культури, науки; дві книги народознавчих розвідок, нарисів, статей, есеїв, аналітичних, методичних матеріалів, інтерв’ю, творчих портретів, сценаріїв – «Забуте і воскресле».
Нагороди і відзнаки
Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1973); Подяки Міністрів культури УРСР і СРСР, ЦК ЛКСМУ; Міністерства культури України і профспілки працівників культури (1967 - 1994); медаль «Ветеран праці» (1986); Подяка Київського міського голови (2006); медаль – Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2007); медаль Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка «Будівничий України» – За вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави (2007).
Посилання