Жінка-УКРАЇНКА

Мова – творіння народу, його душа, його історія, його надбання. Вона оспівує все, що нас оточує:  степові простори і синь морів, холодні зими і теплі промені сонця, темінь ночі і перші промені  світанку, грізний шум прибою і шепіт трав, тривогу дзвіниць і ніжний спів птаха, страхіття воєн і колискову пісню. Вона малює складну, різнобарвну палітру життя.
    Наша мова – мова народних казок і пісень. Буває гострою, мов алмазний різець, і п’янкою, як вино, грізною, мов грім, і лагідною, як сон, яскравою, мов блискавиця, і різнобарвною, як веселка, гнівною і величавою, вражаючою і мудрою, загадковою і ласкавою, дзвінкою і співучою. Розтопить найхолодніше серце, відгукнеться добром, озветься до нас лагідним шепотом колоска, шумом лісів, подихом вітру. Вона чудова, чарівна, красива, щедра.
   Відбереш мову – втратиш душу. Вона єднає нас. Любіть найдорожче!
 

                              Казка чи романтичний голод?

                                    (з досвіду роботи письменника)

Задумуючись над питанням, як впливає слово на душі молодих людей, в першу чергу ставиш запитання: що читає дитина, юнак, дівчина? Відповідь буде невтішна. Адже  потрібно враховувати вплив новітніх технологій на розвиток і формування світогляду підростаючого покоління. Якщо ще кілька десятків років тому інформацію черпали з періодичних видань, книг, то сьогодні це, в кращому випадку, інформація для читання з інтернету, а в гіршому – ігри, мультфільми, фільми-бойовики. Чи приносять вони потрібний результат? Чому навчаються діти? Перш за все – жорстокості, невмінню спілкуватися, замкненості. В той же час – книжка завжди навчала мудрості, добру, щирості, і найголовніше, розвивала  просторову уяву, фантазію. Тільки ті люди, що читають можуть бути першими, лідерами, можуть повести за собою.

Особливо потрібно говорити про літературу, призначену для дітей. Це казки, оповідання та мультики які покликані приносити користь. Адже саме такі формують у дітей модель оточуючого світу. Саме з виведених героїв формується образ мами і тата, друга і ворога, добра і зла, все те, на що він буде орієнтуватися у житті, як на духовний компас. Саме тому дуже обережно потрібно підходити, підбираючи казочку для читання дитині перед сном.  Саме у цьому віці дитина підбирає для себе світ образів, з яких напівсвідомо складає свою модель світу. Дівчинка - якою вона буде мамою, а хлопчик – хто буде супутницею його життя.  Герої казок  та мультфільмів не повинні бути жорстокими, вульгарними, агресивними, що можуть скалічити дитячу психіку, а навпаки -  мудрими, скромними, соромливими. Саме такі образи повинні складати стереотипи поведінки, адже казка - це романтика, таїна, через яку можна пробудити  у дівчаток  інтерес до святого образу матері, сформувати  поезію материнства, а для хлопчиків – через скромність, сором’язливсть і несміливість героїнь сформувати бажання стати справжнім чоловіком. Адже дитяча сором’язливсть і сентиментальність – це обов’язкова умова у дорослому житті, для створення сім’ї і продовження роду.

Часто на півсвідомість дорослі автори в казках та мультиках діють замасковано – відбиваючи охоту до продовження роду, створення сім’ї, пропагуючи ранній секс, розпусту. Особливо це робиться зарубіжними митцями: засиллям мультиків, які ведуть в  глухий кут наших дітей, калічать їх. На ринку друкованої та кінопродукції нам потрібні такі твори, на які заслуговують наші діти. Потрібно розуміти тих, хто взявся творити.  Слово  має більше значення, ніж ядерна зброя. І тому ним потрібно користуватися дуже обережно.

Для більш дорослого населення нашої держави – юнаків та дівчат пропонується в книгах російською та рідною мовами  -  містика, детективи, еротика, що призводить до сирітства та духовної убогості українця на рідній землі. Я спробувала перебороти ці стереотипи, написавши три прозові книжки  для дітей та підлітків. Це збірники оповідань «Вікнами до сонця», «Батько з Потругалії», «Цезар, Галка і Новий рік», «Гомін білого інею» в яких виведено безліч героїв – наших сучасників, що живуть і діють на  Миколаївській землі, але своїми діями та вчинками близькі будь-якому читачеві , що проживає у будь-якому регіоні. Хочеться, щоб хлопці ставали мужніми, як Віктор з оповідання «Лідер», дівчата цнотливими, як Віра з оповідання «Записка», цілеспрямованими, як Сергій та Анатолій  з оповідання «Артисти». Щоб кожен знайшов для себе героя, якого хотів би наслідувати, у якого навчався б добру, мудрості, щирості, сердечності. Але до серця кожного читача потрібно підходити філігранно, ювелірно. Так, щоб він сам захотів прочитати те, що написав письменник. Саме з цією метою я розробила єдину в Україні  програму «Читаємо разом», яку підтримали мої колеги з обласної бібліотеки для юнацтва. З нею вирушила до свого читача – вихованців Миколаївської школи соціальної реабілітації. Її учням я прочитала оповідання «Жора», запропонувала не лише обговорити його, висловити своє ставлення до прочитаного письмово, а й створити малюнки з своїм баченням прочитаного.

У даному випадку я переслідувала мету – спонукати прочитати оповідання кілька разів і, можливо, не тільки його. Перепустити образи та події через дитячі душі, розвинути в собі  просторову уяву, фантазію. І, найголовніше, достукатись до їх серця. Здається, це вдалося. Висновок роблю з їх творів та малюнків. Головна думка оповідання – боротьба з наркоманією через образ маленької тварини – кота. І коли читала небагатослівні, зате влучні твори дітей з девіантною поведінкою, в яких говориться про те, що вони не хочуть долі головного героя – Дмитра, який став наркоманом, та вболівають за збереження сім’ї, - значить моя мета, як автора, зрештою як громадянина своєї держави – досягнута. В дитячі душі засіяно зерно добра, співчуття, осмислення власної поведінки. Про це говорять і малюнки, де хлопчики висловлюють свою потаємну мрію – мати власну добропорядну сім’ю, бути милосердними, відповідати за свої вчинки.

Сила слова, і зустріч з письменником сильно вплинула на вихованців Школи соціальної реабілітації. Про це свідчить той факт, що деякі хлопчики взялися за перо, для того, щоб написати власну казку після того, як їм прочитала свої. Один з них написав  вірш,  в яких є слова:

Росте собі калинонька,

Калинонька росте.

Дитина подумала не про цигарку, чи пиво, а про дерево, яке називає ласкавим словом, ніжно. Нехай ці рядки будуть першим і не останнім зернятком добра, що засіялось у дитячому серці, нехай стануть дорогою до добропорядного життя, яке не буде вести у прірву, а навпаки, вгору, до сонця.

          Тих учнів школи соціальної реабілітації, що написали відгук та намалювали ілюстрацію, привозили на екскурсію до обласної бібліотеки для юнацтва, таким чином діти долучилися не до підвалів, в яких вони, в основному зростали, а й до прекрасного. Ось таке неждане продовження має читання оповідань.

Зараз вихованцям запропоновано ще два оповідання «Циган» та «Нова сім’я» для ілюстрування,відгуків і навіть написання продовження. У цих роботах я навчаю поважному ставленню до братів наших менших.

Обласна бібліотека для юнацтва згідно  програмі «Читаємо разом»,  випустила збірнички  «Жора», «Наука», «Війна…А більше слів не треба», «Поспішай робити добро» до яких молодь Першої української гімназії ім.. М.Аркаса, Морського ліцею теж намалювала ілюстрації. Таким чином у  підлітків була можливість долучитися до високого мистецтва.

Збірники з відгуками та ілюстраціями даруємо авторам. Потрібно бачити  захоплення, коли вони тримають у їх руках. І якщо вихованці Школи соціальної реабілітації писали, що вони не бажають бути наркоманами, дуже хочеться вірити у їх щирість. І якщо це справді буде так у їх житті, значить я, як письменник, виконала свою місію – вплинула на свідомість своїх читачів.

Я уже згадала про казки, які написала для маленьких читачів, але їх з задоволенням слухають і юнаки. Казки уже вийшли книжкою, яка має назву «Пригоди Нюмочки». В обласній бібліотеці для дітей ім. В. Лягіна відбулася її презентація за участю школярів, які одну казку інсценували, а іншу представили театром ляльок. У ЗОШ № 33 м. Миколаєва пройшов урок за моєю творчістю, який розробила відмінник освіти Любов Петрівна Трощенко. Діти також були широко задіяні в інсценуванні казок. На Миколаївському телебаченні вийшла передача «Країна читалія», де роль головних героїв зіграли члени театрального гуртка, який діє при Миколаївській філії  міської дитячої бібліотеки № 4.

 Читачі, студенти будівельного коледжу, випустили для молодших діточок розмальовки. Зокрема, це казка «Танок звірят» та «Розумний клен». Ці книжки студенти, разом зі мною, на зустрічах у будинку дитини, школах, інтернатах, дарують дітям. Таким чином малята  знову ж таки долучаються до читання. Адже для того, щоб розмалювати картинку, потрібно зрозуміти героя, осмислити його поведінку, ненав’язливо навчаються добру, дружбі, взаємовиручці, хорошому ставленню до оточуючого світу, збереженню навколишнього середовища, співучасті.

Українська книжка повинна приваблювати читача своїми образами, сповненими благородними вчинками, сильними характерами, незламним духом.

                                                                                 Віра Марущак,

                                              член Національної спілки письменників України