Жінка-УКРАЇНКА

Свято розпочали заст. директора терцентру О.М. Дяченко з промовою «Ми переможемо!» і  голова громадської ради ветеранів Антоніна Коваленко, прочитавши вірш побратима присутніх ветеранів, патріарха української літератури Миколи Миколаєнко, якому щойно виповнилося 95 років. Зі зброєю і блокнотом Микола Антонович воював на фронтах другої світової, має бойові нагороди... Не припиняв писати вірші і в роки війни, публікувався в газетах, виступав по білоруському радіо.

Народе мій, заніз урви з ярма,
ярмо – розбий: будь вільний, наче вітер!
Ти є народ, а не сліпа юрма,
і твій закон: не тліти, а горіти!
В усьому світі ти такий – один,
тож будь собою, не вклоняйся силі.
Переступай зазнайство і гординь,
докіль тебе вони не підкосили.
Мисливський шал шовіністичних бонз
нехай тебе обійде стороною…
Ти хазяйнуй між виноградних лоз
і між пшениць погідною порою.
Вкраїно-вишиванко, ти стоїш –
високочола! – під вітрами часу.
Із болю й віри я пишу цей вірш –
для тебе, рідна, а не для Парнасу.
Поезія — то гніву й болю глибочінь –
за долю нації а чи родини…
У Небі зблискує зірок гаряча рінь –
осяює червоний кущ калини.

М.Миколаєнко «Україна моя калинова»

Пролунали також вірші В. Івасюка, Д.Луценка, В. Григор’єва, Н. Леон. Особливо вразили громадська позиція і авторське читання Наталії Леон (вірш «Письмо брату в Россию»).

Солісти ансамблю «Рябинушка» Катерина Мавдюк і Людмила Рощупкіна енергійно, душевно і щиро заспівали пісню-переробку М.Блантера «Катюша», Олександр Янковський – пісню опального в роки «застою» композитора Кирила Молчанова «Ось солдати ідуть», Ольга Денисенко – пісню Л. Лядової на слова М. Владімова «Старий марш», дует «ВерОл» – народну воєнну пісню «На поле танки грохотали», Іван Твердохліб – пісню В.Соловйова-Седого на вірші О.Фатьянова «На солнечной поляночке».

Всі присутні підспівували і солістам, і ансамблю «Рябинушка», який виконав пісні «Далеко-далеко», «Солдатський вальс» і пісню Міжнародного фестивалю молоді 1957 р. В. Соловйова-Седого на вірші Є. Долматовського  «Если бы парни всей Земли» (дуже актуальну зараз).

Наприкінці ветеранів посмішили: Дар’я Родіна – гумористичною піснею «Аероплан», Ольга Новікова – гуморескою П. Глазового «Пішов синок у армію», Олександр Янковський і Елеонор Штайнц – анекдотами на воєнну тематику. Особливо розсмішив такий анекдот:

«Новобранець скаржиться: 

– Товариш старшина, поглянете, що мені видали: брюки лише по коліна, сорочка бовтається, рукави короткі, чоботи хляпають, подивитися страшно! 

– Все гаразд, наші воїни повинні вселяти страх».

Все правильно – якщо серйозно: українські солдати повинні вселяти страх в кожного, хто нападає або зазіхає на нашу землю.

Добровольцям, що постали на захист України, присвятила вірш автор цих рядків:

Бої за свободу віками гриміли.
І зараз палає вкраїнська земля.
«Спиніться!» – до неба волає щосили
Старенький, і вторить його янголя…

Чимдуж молоднеча голосить, їх дітки,
Увесь стародавній і вольний народ.
У відповідь – «Гради» гарчать і зенітки,
Повзе гумконвой під покровом «щедрот».

Накаже Всевишній новітніх зоїлів,
Хто розбрат вкладає в своє немовля.
…Бої за свободу віками гриміли.
І зараз палає вкраїнська земля.

Олена Швець-Васіна,

член Конгресу літераторів України,
культорганізатор територіального центру
соціального обслуговування  (надання соціальних послуг)
 Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради