Жінка-УКРАЇНКА

Піду по дорозі, піду край села –
Сьогодні щось сумно, побуду одна.
Не хочу ділити печаль між людьми,
Розвію по полю – сумуйте лани.

Спитаюся вітра: «Де милий мій з ким?»
Озветься брат-вітер, що він не один.
Якщо має щастя – пробачу, Бог з ним,
Його ж полюбила я саме таким.

Піду по дорозі, піду край села,
Шепоче діброва, не сплять болота.
Вони допоможуть позбутись нудьги,
Мені заспівають на всі голоси.

Зозуля кує.  Збилась на «сто один»…
А що ті літа без любові – полин.
Піду край села, загублюся на мить.
Не спиться мені, а село моє спить…

* * *

Листок осінній опадає,
Ключ журавлиний в небесах…
Ось 35-ту осінь зустрічаю,
Літа минулі загубились у садах.
Лишилося щось в пам’яті та серці,
На фото – пережиті сторінки.
Життя людині раз дається,
Прожити його легко не вдається.
Постійно в клопотах за щастя та достаток,
За віру та за правду на землі...
День проведу цей нині якнайкраще,
Зроблю маленьке свято я собі,
А ще матусі, і сестричці, і дитині –
Хороші ви, дівчатонька мої.