Жінка-УКРАЇНКА

Щораз бентежить душу те Різдво,
Лишень вартує спогадом торкнутись,
Де ми малі з сестричкою удвох
Несем вечерю дідові й бабусі.

Ось підоспіли чудо-калачі,
Гарячі ще (сестра на пальці дму̀ха).
Їх мама щойно вийняла з печі,
Тож ми на них злеті̀лись, наче мухи.

Он на долівці зачекавсь дідух,
І у світлиці терпко пахне сіном…
Он я смакую смажений пампух,
А їх ще повна миска на колінах.

Он тато йде із оберемком дров,
Печі̀ не гоже нині остигати…
Він їх багато, знаю, наколов –
Тож буде тѐпло нам, малим, у хаті.

А ось ялинка прибрана сія`,
На роль сніжинок прислужилась вата.
До столу йде з молитвою сім’я
Вечеряти, а там – колядувати.

Палає свічка посеред стола,
Як оберіг наш при Святій Вечері…
На небі перша зіронька зійшла –
Різдво Христове стукає у двері…

© Надія Бойко, 13.12.2014